![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
люблю перечитувати книги, які мені близькі за духом. зараз перечитую Гретковську. "Полька" і "Європейка" - мої книжки. Пьотр і Мануела - мій дух. Вони старші й досвідченіші, мудріші й розумніші. Але їхні стосунки мають той самий дух, що і наші з Даньом. В мене зараз трохи каша в голові, Даньо своєю мужністю не дає моїм внутрішнім вітрам розгулятися )))
ще раз і ще раз...
Nov. 13th, 2007 09:51 amДочитала я понад місяць тому сьомого "Гаррі Поттера", і пожалкувала тоді, що не перечитала перед тим шостої книжки, бо дуже багато забулося з того першого читання, я ж її просто ковтнула тоді. Ще більше в тому я впевнилася, коли таки перечитала недавно "Напівкровного Принца". Так що тепер я прийшла до того, що тре перечитати ще по разу всі сім книг. Хоч перші п'ять я вже читала по кілька разів. Й от читаю я "Філософський камінь", а там стільки цікавих деталей випливає, саме з огляду на сьому книгу, на які до того я просто не звертала уваги. Й думаю, цікаво, Ролінг задумала все от так наперед, всі сім книг, чи кожну наступну вигадувала вже з того, що написала перед тим...
Гордість і упередження
Aug. 7th, 2007 05:47 pmКоли я вперше прочитала цей роман, ще зовсім не розумілася на коханні, хоча думала, що розуміюся. на моє тодішнє переконання воно мало бути дуже романтичним, дуже ідеальним, дуже, дуже, дуже... Всі дівчата рано чи пізно проходять через цей етап. І краще рано. Й от ця книга - типово англійська, типово англійської письменниці про типових англійців раптом показала, що гарне кохання може бути й інакшим.
Коли я перечитала "Г і У" в дорослому віці я вже навіть не сумнівалася, що кохання має бути таким - спопеляючим, і водночас тихим, вражаючим, хоч і небажаним, і це така сила, якій не можливо опиратися, як цунамі, від якого тікай не тікай, а воно однаково накриє з головою. Розвиток стосунків Дарсі й Елізабет - це класика. А Джейн Остін так описала цю історію, що читач сам пізнає Дарсі паралельно з Ліззі. Я так само спочатку ненавиділа його, вважала його йолопом і самодуром, але чим більше так думала, тим більше тягло до цього образу. А потім прийшло захоплення.
Дивно, щойно збагнула, що мої з Данилом стосунки розвивалися майже так само. :)
Коли я перечитала "Г і У" в дорослому віці я вже навіть не сумнівалася, що кохання має бути таким - спопеляючим, і водночас тихим, вражаючим, хоч і небажаним, і це така сила, якій не можливо опиратися, як цунамі, від якого тікай не тікай, а воно однаково накриє з головою. Розвиток стосунків Дарсі й Елізабет - це класика. А Джейн Остін так описала цю історію, що читач сам пізнає Дарсі паралельно з Ліззі. Я так само спочатку ненавиділа його, вважала його йолопом і самодуром, але чим більше так думала, тим більше тягло до цього образу. А потім прийшло захоплення.
Дивно, щойно збагнула, що мої з Данилом стосунки розвивалися майже так само. :)
