Маленький Будячок

у квітні мене поглинула нова цяцька - інстаграм - тому я дуже рідко брала в руки фотоапарат, і майже не брала його на вулицю. а ще квітень був холодний і настрій був такий самий.
( ... )

Терезці рік і 9 місяців. останні 3 вечора з високою температурою. 2 ночі без нормального сну. але сьогодні вже краще. коли хворіють діти, всі інше відходить на дальній план. і починаєш дуже добре розуміти, що зі здоровими дітьми легко, якими б вредними вони не були.

у Терезчиному лексичному запасі з"явилися слова "дейка" (виделка/ложка) і "дяку", а ще "моямама" - це вона каже Даньові, коли він обіймає чи цілує мене, паралельно шарпаючи його за ті частини одягу, до яких може дотягнутися. взагалі вона просто фантастично зрозуміло пояснює, чого саме хоче. якщо не словами, то жестами.

вірна сестра свого брата полюбила мультик "Тачки". дарма, що брата від тачок вже нудить, йому нічого не залишається як миритися із щоденним переглядом бодай однієї серії )))
( +1 )

я не роблю перепостів, але це такий чудовий пост, що один раз можна зробити виняток :)
Originally posted by danka_v_dorozi at діткотерапія

грудень - найбільш швидкісний зимовий місяць для мене. а цього року він був таким насиченим, що зараз, оглядаючись назад, згадуючи переживання, емоції, молитви, надії, здається, ніби минуло цілих два місяці.

( обережно!!! багато знимок з дітьми )

крім того Терезка говорить багато слів і ще значно-значно більше знає і розуміє.
основні і найчастіше вживані:
тата-мама-баба;
баба - всі дорослі гості, які приходять до батьків і граються з нею;
б-б-в-ум - машинка;
какіка - качечка або пташечка;
какіки - капчики;
куйка - кулька;
пайка - палка;
папа - шапочка і черепаха;
гав і бака - собачка;
мав - киця;
коко - пити;
кука - курка;
му - корова;
дем - йдем;
татА - літак або трактор;
ам - їсти;
дай - дай;
ня - на;
кики - книжка;
км-км - циця;
ту-ту - потяг;
майні - візьміть мене на ручки;
а - амінь або буква;
о - кінь;
ооо - в підгузку щось є;
буба - ранка, щось болить;
ба, кака - бруд;
па-па - бувай;
оп-па і ап - стриб-скок;
там - щось показує.

на днях вперше назвала на ім"я іншу людину - Юя. цієї честі удостоївся мій двоюрідний брат Юра, який приїжджав на майдан і жив у нас, у вільний від майданування час розважав дітлахів. Терезка, до речі, спочатку дуже його злякалася (це її поведінка щодо всіх незнайомих чоловіків), але дуже швидко розтанула від Юриного шарму :)

останнім часом мені стало некомфортно від теоритизування любові. так і хочеться тролити в інеті статті на тему: "чи існує любов до шлюбу?", "чи існує кохання з першого погляду?", "як відрізнити закоханість від любові?", словом все те, що я сама так любила почитувати на початку наших стосунків. саме тому не тролю, бо розумію, що комусь це дуже потрібно. просто самій стало затісно в цих буквах. особливо після випадку з моїм постом на річницю шлюбу, який чимало людей сприйняли за чергову красиву теорію. тому я могла би зараз написати щось таке глибоке й чарівне про Чоловіка, Якого Я Кохаю, бо сьогодні його день, і мені направду дуже багато хотілося би сказати про нього, та навіть йому сказати не можу, бо вся ця глибина почуттів і взагалі того всього, чим є Любов, ну ніяк не поміщається в букви.

тому покажу( як ми з малюками привітали сьогодні татка )

ми вже тиждень у Тернополі, а завтра їдемо в Київ. як завжди, спочатку не дуже хочеться їхати в Тернопіль, а потім не хочеться їхати З Тернополя. і щось, мені це не подобається, я дедалі більше стаю параноїком на тему їзди дорогами. от і зараз ледь ковбасить від перспективи подолання 425 км. віддаю нас під опіку Богородиці, і прошу про молитву.

сьогодні в мене вперше повністю вдалася випічка в новій духовці. з третьої спроби. ми таки ризикнули і купили газову духовку, єдину з 26 моделей, до якої не знайшли негативних відгуків саме стосовно якості випічки. коли я вперше пекла в ній гречку, на 10 хвилині роботи вона почала гудіти так, що я злякалася і вже уявила як вибухає вся наша квартира, а з нею і добрячий шмат будинку. врешті то був тільки гвинт вентилятора, не прокручувався, Даньо все виправив. у суботу до нас приїздив о.Андрій освячувати помешкання, я вирішила не мудрувати і спекти простенький львівський сирник. закінчилося тим, що нижня третина сирника згоріла. вчора пекла кіш - тісто задерев"яніло. хто знає мою любов до випічки і до приготування страв у духовці, може уявити як гризла мене думка, чи подружуся я з цією духовкою. от справді гризла. але сьогоднішній пиріг з яблуками вдався, і дуже добре. фуууух. надіюся, далі наші з духовкою стосунки тільки покращуватимуться :)

смикнуло мене щось сьогодні поїхати на зустріч "Обнови". не була там півтора роки, хоч збиралася поїхати ще навесні, але весь час на вівторок якось так складалися обставини, що не виходило. тепер теж не дуже підходящий період, бо Любчик зараз засинає о 20, його треба вкладати одному з батьків (а переважно він вимагає мене), тоді як іншому розважати Терезку, бо вона лягає на годину пізніше. але Даньо відпустив мене і дозволив відступити від режиму малого на годину. Даньо знає як позитивно впливають на мене виходи в люди :)
ну, але не цього разу. на зустрічі, котра була на тему ролі батька в житті сім"ї, я нагородила три мішки гречаної вовни. не змогла стриматися, щоб не вставити свої 5 копійок, і точно мала вигляд пришелепкуватої домогосподарки, що вирвалася з лісу в культурне товариство. з цим вже ладно, бо напевно так і є. просто не ходитиму більше на зустрічі, присвячені стосункам. бо не можу стриматися щоразу, коли чую красиві й не дуже теорії, знаючи як на практиці все відрізняється. а кому воно треба? все, тільки - духовні теми! та й то не скоро ще. прийшла додому о 21, діти так втішилися, і через це ніяк не могли влягтися. не знаю, може, мені взагалі вже треба перестати гратися в студентку і записатися в спільноту "матері в молитві"?

поки що притомних фотографій з квартири нема, бо стан речей тут далекий від ідеалу. зате ідеальна картинка за вікном кухні. коли є таке, і широке підвіконня, і велике горня чаю, і смачний яблучний пиріг, і діти 20 хвилин граються тихо в кімнаті - чи це не щастя? :)

найбільшою радістю тижня, що минає, було тримати 12-денне немовля. маленький славний прибулець, який пізнає світ, і батьки, які пізнають його й, напевно, трошечки - себе. дуже добре було доторкнутися до цієї таємниці їхньої сім"ї! ця радість надихала мене впродовж усіх наступних днів.

у четвер вранці ми впіймали момент, коли не падав дощ і навіть світило сонечко. Любчик, я і Терезка сходили на Нову Пошту по посилочку, а разом з тим чудово погуляли, покопирсалися в болоті й побігали. щоразу, коли мені з ними двома так добре-добре-добре, я подумки дякую Богові, бо серце заповнює відчуття польоту. якщо ви любите чи любили кататися на маятникових гойдалках - ви зрозумієте, про що я. а ще я знаю: за злетом буде "падіння". і тому ще більше дякую за злет. порівняння з гойдалками постійно спадає мені на гадку при думці про дітей, про те, як вони виховують мене.

в Даня вже 2 тижні новий керівник. я невимовно тішуся, бачачи з яким захопленням він йде на роботу, а потім приходить і розказує, як цікаво йому було.

а ще Коханий по трошки складає кухню, яку нам таки привезли. може бути таке, що впродовж наступного тижня ми переїдемо.

так люблю в цю пору року під час прогулянок з малюками знаходити горішки :) фото - трирічної давності.

вчора Терезці виповнилося рік і 4 місяці. з цієї нагоди в нас були перші косички, заплетені Іванкою.



( +3 фото )
моя дівчинка вже їсть майже сама, ідентифікує пташок, киць, песиків, родичів і повітряні кульки. ну, і машинки, ага - "буум". каже "дем" і подає свої капці, коли хтось виходить за поріг. підставляє чоло для благословення після вранішньої молитви і для поцілунку - таткові на прощання.

моя дівчинка каже на Любчика "баба" і, коли він спить, показує "тшшшш", запихаючи пальчик в носик.

дівчинка моя любить допомагати готувати і вимагає, щоб я забрала руки з міксера, коли вона збиває тісто.

моя дівчинка дуже впевнено каже "нє", якщо не хоче чогось, а вона завжди знає чого хоче. проте, якщо дуже-дуже гарно попросити, то вона може люб"язно поступитися.

моя Терезка мило тулиться, коли хоче вибачитися.

вона обожнює книжки! їх обов"язково треба читати, лежачи і вкрившись ковдрою, ідеально - під боком у тата.

я не чекаю осінь. мені так подобається це прохолодне літо. взагалі люблю прохолодні дні в будь-якому літі.
не чекаю. бо є ще 4 дня літа. і це добре.
осінь прийде. і буде добре.
і прийде зима, а я буду переконувати себе, що це добре, і тоді чекатиму на весну. це єдине чекання в році, від якого я не можу себе стримати.
це четверте Любчикове літо. і мені так хочеться набутися з ним таким - цьоголітнім, - бо знаю, що наступного літа він буде вже зовсім-зовсім інакшим.
із народженням дітей час перестав бути абстрактним. пам"ятаю, як щороку 1 вересня вчителі захоплено дивилися на учнів і не втомлювалися повторювати: "як ви підросли за літо". вони теж могли доторкнутися до часу в такий спосіб. тоді мені це було незрозуміло, здавалося, я це я, така сама, як була навесні.
тепер я бачу, як у часу ростуть ноги. шкарпетки не налазять йому на п"яти, а пальчики ніг звисають із недавно куплених босоніжок. платтячка дуже раптово перетворюються на туніки, сорочки не защіпаються на пузі. у часу короткі штанці. а гривка постійно лізе в очі.
два тижні тому Терезці виповнилося 15 місяців, я знимкувала її, але не було коли написати про них. а вона вже змінилася відтоді. навчилася сама вилазити на гірку й з"їжджати з неї. почала дуже кумедно казати "ой" і "ап", танцює і посилає повітряні поцілунки.
але я все одно поставлю тут фото двотижневої давності. просто тому, що зараз вона вже інакша.
( 4 штуки )