oksamytka: (o)
вчора ми знову поїхали за Київ, щоб погуляти десь подалі від людей і звичних місць, а заодно зробити Даньові з Любчиком слінгофотосесію. цього разу далеко не заїжджали – всього лиш до спорткомплексу «Чайка». і я, і Даньо були там востаннє 10 років тому, на зустрічі з папою Іваном Павлом ІІ. відтоді вільного простору там помітно поменшало. цілий комплекс приватних будинків, недобудовані багатоповерхівки, гігантські склади. ми вирішили проїхати ґрунтовою дорогою трохи далі від усього цього. зупинилися в полі.
праворуч була лука з бур’янами, ліворуч - стерня, попереду за метрів 200 - поле кукурудзи, і десь за кілометр аеродром, звідки по черзі злітали невеличкі літаки, напевно прогулянкові, хвилин за 20 сідали, потім знову підіймалися в небо. і все це було так гарно, що просто неможливо було не пофотографувати! тим більше з Даньовою любов’ю до літаків і неба ))) я розклала штатив, фотик, Даньо замотався в слінг. за знимкуванням пролетіла година, сонце майже сіло і ми попрямували до машини, щоб їхати додому. поки розсідалися і ховали все по чохлах-рюкзаках, помітили, що від кукурудзяного поля в наш бік рухається міліцейський бобик. Даньо не втратив нагоди пожартувати, мовляв по нас їдуть.

і тільки він хотів заводити авто )

всяке

Jun. 29th, 2010 02:35 pm
oksamytka: (Default)
  • варто було пороздавати половину улюблених довагітних речей і накупити шмаття на розмір-два більшого, як я знову почала худнути... хоч забирай тепер всі роздані речі назад, бо нові вже просто злітають (особливо джінси, ага) :)
  • терпіти не можу ура-патріотичних пісень! особливо у виконанні всяких там бучинських-бужинських, могілєвскіх-вініцкіх і прочія, котрі волають "Україно-моя-рідна-ненько". мене тіпає вже від самого слова "ненька" так вони його спопсили!
  • у суботу закінчилося моє навчання в Інституті Томи Аквінського. попереду ще захист підсумкової роботи. якщо його призначать на 24 або 25 вересня, тоді я захищатимуся аж через 2 роки, бо 25 вересня одружується мій брат із Даньовою сестрою. це буде класне весілля, і я дуже хочу на ньому бути )
  • ми купили машину. ми - це ми з Даньом і Уляна з Олегом. через катавасію з новим податковим кодексом тиждень не могли її зареєструвати в даї, але, слава Богу, все прояснилося. залишилося оформити автоцивілку, пройти т/о, і можна планувати поїздку в Тернопіль. страшенно тішуся нагоді їхати своїм автом. у численних подорожах Україною мені завжди не вистачало можливості зупинитися в будь-якому прекрасному місці, потішитися краєвидами, нарвати букет польових квітів, у поїздках з татом на його фурі не вистачало фотика... словом, я у передчутті мандрів! подорожі і смачна їжа - це те, на що варто тринькати гроші, на мою думку )
  • мене ковбасить. чергові гормональні зміни чи шо. в один момент можу почуватися найщасливішою у всесвіті, через мить - накриває мрачний настрій, хочеться ревіти і домахуватися до дрібниць. навіть під час вагітності не було такого. певно тре просто змінити обстановку... добре, що Даньо поруч, інакше згнила би від браку спілкування )
oksamytka: (луна)
не розумію я цього прикола. мене френдять тільки тому, щоби я зафрендила навзаєм, щоби досягти заповітної цифри в тисячу "друзів". якшо не френджу - відфренджують відразу. зафренджую - милостиво залишають у своїх "друзях" і забувають назавжди про моє існування. для чого френдити тисячу і більше людей? шоби потім їх не читати? і тішити своє самолюбство тим, що тебе читає тисяча людей. але чи читає? ну, є одиниці дійсно цікавих журналів, які до стрічки додають сотні людей саме з цієї причини і які через це стають тисячниками. але поряд з ними повно низькосортних самопіарників і самодурів, які мало чим відрізняються від нестерпних ботів. 
oksamytka: (Default)
на компі незліченні гектари музики, а послухати нема чого. це так як з шафою, набитою одягом...

отаке

Dec. 9th, 2008 03:23 pm
oksamytka: (мемі)

"Вона" і "Пані" - то вже історія...

oksamytka: (мемі)

стаття в "ДТ" розповідає про філософію життя чайлдфрі та про тиск, який чинить на них суспільство:
"У цьому тиску беруть участь дуже багато людей — від батьків, які набридають запитаннями про майбутніх онуків, до лікарів, котрі за найменшої нагоди вважають за свій обов’язок почитати молодим жінкам міні-лекцію про необхідність народжувати. А також знайомі з дітьми, котрі регулярно натякають бездітному подружжю, яке роками насолоджується свободою та одне одним: «Ну, ви-то коли нарешті?», бабці, які скоса позирають біля під’їздів, і так далі, і так далі. У нашому нетолерантному, попри роки лібералізації, суспільстві, випадання зі стандартів зазвичай сприймається вороже. І це стосується не лише секс-меншин (здається, ці вже про себе заявили більш ніж предосить), а й найзвичайнісіньких людей, які, наприклад, відмовилися від продовження роду. У своєму вузькому колі пригноблені суспільством чайлдфрі відіграються на моральних гнобителях, називаючи їх «дітні», «родителі-плодителі», «розмножуванці» тощо. «Розмножуванців» бездітні свідомо звинувачують (і найчастіше — цілком обґрунтовано) у тому ж таки егоїзмі, що є основним гріхом чайлдфрі в очах обивателів. Мовляв, як же можна не заводити дітей і все життя жити для свого власного задоволення?"
ну просто таки емо свого покоління...
oksamytka: (тамара)
нашого президента шойно і таке враження було, що повернулася на 4 роки назад на наш майдан. з якоїсь старої шухляди, старого архіву він витяг на світ Божий свої тодішні промови, щоб скласти спіч для грузинів. особливу "ностальгію" викликали слова: слава кожному з вас!... 
oksamytka: (рох-рох)

У суботу зрання поїхали в паспортний стіл, який у Тернополі знаходиться у старому-престарому приміщенні в глухому районі, я просто дивуюся, як той будинок ще не завалився, бо виглядає, що це от-от станеться. Всередині - напівморок. Старі обшарпані стільці, давно не миті плафони світильників, вікна... Комп'ютери хтозна-якого покоління. Приємно було те, що черги виявилися невеликі. Обійти довелося тільки три кабінети. Відношення в усіх майже однакове, з різними відтінками байдужості та ненависті. В третьому й останньому тітонька при мені отримала хабар від позачергового відвідувача, якому припекло вклеїти нову фотку в паспорт. Після побаченого мною, ставлення до мене змінилося на чуйне і турботливе :)))

oksamytka: (мемі)

гм, прочитала в кореспонденті, що в 2029 році в землю може врізатися астероїд, американці вовсю трудяцця, шоб цього не сталося... якщо пронесе й астероїд таки пролетить повз, тоді в 2036 році зіткнення неминуче... було враження, що читаю черговий сценарій фільму-катастрофи... американці своїми фільмами вічно накаркують біду на землю!

жесть

Jun. 25th, 2008 05:45 pm
oksamytka: (Default)
 а в Тернополі є газетка "20 хвилин". Подруга нині вислала посиланнячко на сайтик їхнього інформбюро. я вмираю!

http://20minut.ua/news/124620

ось один із матеріалів. Але там що не відкриєш, то все жесть!..
oksamytka: (рох-рох)
Люди, люди... Поки всі ви ходете на різні культурні заходи тіпа творчого вечора "Бу-Ба-Бу", концертів сестер Тельнюк і всього такого, мені випадають унікальні нагоди занурюватися в минуле на концертах в луччіх традіціях соцреалізма. А ви навіть не здогадуєтеся, що такі в нашій гм-гм незалежній Україні відбуваюцця.
(...) )
oksamytka: (Default)
Щойно повернулася з Тернополя. І хоч розтягнутий вікенд був напрочуд спокійним, без пригод ця поїздочка не обійшлася. На вокзалі в Тернополі вручили ми з Даньом свої квитки, куплені за тиждень до того, провідниці, вона сказала, що наші місця 30,31, ми зайшли у вагон, а там на "наших" місцях вже лежать люди. І що дивно - місця наших квитків співпали, вагони також, і, що особливо рідко трапляється, номер поїзда також. І навіть число місяця. От тільки сам місяць ні. 
Бо ця "чудо-людина", яка сиділа на касі, замість відкрити дані за липень, відкрила за серпень, і на 40 днів наперед продала нам галімі місця біля туалету, через що ми навіть запідозрити не могли, що це квитки на наступний місяць, а не на цей. Коротше ми були в шоці. Віддали всі гроші, що мали при собі, аби провести ніч на "третіх" полицях. Нині здали квитки, які, до речі, можна було спекульнути в переддень першого дзвоника вдвічі дорожче, і з нас ще й здерли за це 24 грн. 
Я, звичайно, бачу в тому всьому щось смішне - принаймні на третій полиці я ще не їздила, хоч стільки вже курсую між Києвом і Тернополем. Але якби мені попалася та касирка! Можна подумати, що це ми, лохи, не перевірили дату на квитку. Так. Але начальник потяга сказав, що вірить нам, бо це не перший такий випадок. Приємне у всій цьому те, що я пізнала, яким може бути Даньо в критичних ситуаціях: спокійним, врівноваженим, упевненим в собі, переконливим. І хоч нам загрожувала висадка в Хмельницькому серед ночі, я ні на мить не злякалася. Певно, Бог дав нам таку ситуацію для кращого пізнання. Я чекала поки все вирішиться і тихо захоплювалася ним. Відчувала опору і захищеність.

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios