oksamytka: (sarah jane pic)
привіт! я називаюся Оксана. у даний період життя я - просто щаслива жінка, кохана і закохана в свого чоловіка Данила, і не менш щаслива мама Любчика і Терезки. пишу тут про буденні радості. люблю Бога і людей. люблю подорожувати і смачно поїсти. люблю Італію і Грузію. захоплююся фотографуванням.



у стрічку друзів додаю журнали, які надихають, по-справжньому ЖИВІ, зі справжніми роздумами, переживаннями, емоціями, незалежно від поглядів чи переконань їхніх авторів. перепости - не моя стихія. якщо я не додала вас у друзі одразу або видалила зі списку - нічого особистого. це могла бути проста випадковість. і якщо ви хочете дружити взаємно - пишіть тут, познайомимося-подружимося :)

краще познайомитися допоможуть:
101 факт про мене;
100 днів, в які я щодня фотографувала і писала сюди;
ось тут я мріяла цілий тиждень;
а тут я пишу про любов;
трошки рецептів і просто фото того, чим я люблю смакувати, тут;
тут є список моїх матеріальних (і не тільки) бажань, який я час від часу оновлюю;
тут і тут розповіді про мої пологи;
так хочеться завжди зберігати мир у душІ;
тут я пишу, чому мій жж називається "маленький будячок", а Терезка - Терезка :);
а тут є трохи про мою віру;
а тут і тут додала посилання на розповідь про життя моєї бабусі, перечитала сьогодні сама, і вже наша реальність не така страшна здається.
oksamytka: (sarah jane pic)
дивлячись на наші вересневі фотографії, самій не віриться, що вересень був такий холодний, аж змусив мене власноруч дістати й зібрати обігрівач. на наших знимках сонце, і коли через багато років я передивлятимуся їх, буду відчувати це тепло. а ще розказувати тим, хто дивитиметься зі мною, - того року був дуже холодний вересень, я навіть сама зібрала обігрівач, хоч зазвичай його збирає чоловік, та й вмикаємо його хіба на день-два у жовтні. а хтось буде слухати мене і думати, що я перебільшую - бо ж на фотографіях стільки сонця.
непристойно багато сонячних фотографій )
oksamytka: (sarah jane pic)
я знаю, що щось подібне тут уже було. і не раз. але не можу втриматися, аби не поставити сьогодні знову нас із Терезкою в слінгу. обіцяю, більше не буду. просто нині ми вперше гуляли на вулиці за спиною. десь місяць тому вже була одна спроба, але Терезка тоді вперто виборсувалася, довелося прямо на вулиці перемотуватися на живіт. вчора ми трошки після сну вийшли в двір, погралися з Любчиком з м"ячиком. а от сьогодні вже прогулялися до лісу, і все було дуже добре!

oksamytka: (sarah jane pic)
вигулювали сьогодні наш слінг Необюль Ардуаз у Маріїнському парку, бо я обіцяла показати, а не показувала.

тут його не дуже добре видно.

далі краще )
oksamytka: (sarah jane pic)
який гарний день! який гарний вечір! Тернопіль пахне цвітом аличі й абрикосів, свіжою зеленню і перед-дощем. Коханий залишився вдома з малюками, а мене відпустив на побачення з містом. я була в книгарні Є, нарешті купила "Несподівану вакансію" і "Листи в Україну", а також нове число "НДж". а поооотім - просто їла морозиво і гуляла по центру. спостерігала крадькома за людьми. не могла стримати щасливої усмішки від блаженної провінційної атмосфери.

а ще до мене сьогодні приїхав наш новий друг - слінг-шарф Необюль Ардуаз! продавши місяць тому свої лавандові хвильки (я вперше в житті щось продала!!!!!!!!!), я придивлялася до однотонних шарфиків. й от днями знайшла. він вишуканий, як маленька чорна сукня, і м"який та затишний, як домашні капці. коротше - любов з першого дотику :)

а це - дівчєта. не вилазять з балкона.
oksamytka: (sarah jane pic)


сьогодні вперше Терезка гуляла на вулиці нозями. спочатку, щойно вийняла її зі слінга і поставила на стежку, їй було незвично. і навіть Даньо не міг вмовити її зробити крок. а потім вона подивилася як бігають по лісі Юстинка з Любчиком, й посміливішала.
ще знимок з прогулянки )
oksamytka: (sarah jane pic)
момент 1. повчальний.
сьогодні я стала ближчою до людей, які спалюють свої будинки, затоплюють сусідів і вмирають безглуздою смертю. все почалося з бажання зварити макарони, а перед тим попити чаю. коли баняк із водою був поставлений на газ, я ввімкнула холодну воду, переключила її на фільтр, поставила під тоненьку цівочку чайник і пішла до дітей. із блаженним переконанням, що я грію воду на макарони!!! на кухню я зайшла через добрі пів години. і ви здогадуєтеся, яку картину я там застала: озеро і запах газу.... ніби в тумані залізла у воду, перекрила кран, відкрила вікно. і вже тільки коли визбирувала ганчіркою ту воду в відро, до мене дійшло, що за холодильником на підлозі знаходиться продовжувач. увімкнений....

+2 )
момент 4. колясочний.
сьогодні вперше вирішили вигуляти Терезу в колясці. була одна спроба в її 2 тижні, але закінчилася тим, що мама моя везла в колясці Любчика, а я несла Терезку на руках.
зараз така погода, коли ще не тепло, але вже не холодно. під слінгокурткою нам жарко. поверха в куртці моїй і комбезі Терезчиному троха напряжно. купувати демісезонну слінгокуртку мене душить жаба, бо скільки там тої весни... коротше, вирішили. витягли з балкона, розпакували Любчиків прогулянковий возик. і що вам сказати. я не знаю, як давати собі раду з цим девайсом. без Даня, наприклад. мені ліпше в слінг в комбезі й на куртку. бо різницю я відчула, ще тільки несучи Терезку в повному обмундируванні від дверей на вулицю. і то коляску ніс Даньо в одній руці, а другою тримав Любчика.

oksamytka: (sarah jane pic)
освоюємо з Терезкою заспинні намотки ) це я вдруге тільки замотала сама собі дитину за спину, є ще над чим працювати, але до тепла, сподіваюся, наловчимося!

oksamytka: (sarah jane pic)
коли я тільки зацікавилася темою слінгів і обирала свій перший шарф для Любчика, керувалася принципом, подібно за яким обирають собі авта деякі непросунуті автолюбителі - зовнішній вигляд. у випадку зі слінгом це був колір/забарвлення. як і більшість слінгомам-початківців, для мене не існувало ніяких інших патернів, крім смужок ))) ну, ви бачили мій перший шарфик.

ще деякі тонкощі вибору слінгів :) )

тиждень тому в голову мені раптом стукнуло, що не погано було би ще до слінгопенсії спробувати поносити в "хвильках" від Дідімоса. та й спина захотіла чогось цупкішого. і яким було моє здивування, коли перший пост у френдстрічці був про продаж красивезного і рідкісного слінга від легендарного німецького виробника.

ми з Даньом здуріли порадилися, і вирішили спробувати. отже, сьогоднішнє фото про нього. знайомтеся, Баклажанові Хвильки



чому баклажанові, то треба питати в автора цього забарвлення, кольором бо цей шарфик більше лавандовий. і мені він дуже подобається :)
oksamytka: (sarah jane pic)
зима. перший сніг. перше зимове свято. а я нааааарешті маю трохи часу, щоби згадати нашу осінь, котра минула. впорядкувати думки, спогади, знимки, події. бо Терезка спить в слінгу, а Любчика впросила погратися самому. отже, відволічу вас від прекрасної білизнИ за вікном, повернувши на кілька хвилин в наш осінній хіт-парад подій, розміщених в довільному порядку. не за важливістю для мене ;)

багато фотографій. маленьких. )
oksamytka: (Default)
вже добрі два тижні сідаю писати сюди, пишу, потім прокидається Терезка, поки ношуся з нею і присипляю знову, натхнення вивітрюється або з"являються інші нагальні справи, тож написане до того витирається... якщо ви читаєте ці рядки, значить Терезка спить дуже вдало (вчорашній пост як раз писався в короткій перерві між прокиданнями...). за останні 5 днів у неї виросли два нижніх зубчики - її перші. вона дуже, дуже, дуже погано спить вдень. засинає тільки в слінгу, з якого перекласти її нереально.

вчора прийшли дуже добрі новини від отця Андрія - він практично здоровий, і це вперше за 4 останні місяці дало можливість видихнути...

ще вчора ми їздили в Українку до Оксанки і Лесі. Терезка порадувала нас гарним настроєм, настільки, що я мала можливість дуже добре поговорити з Оксанкою, а ця розмова була дуже будуюча.

закінчила слінгобуси для Терезки і для себе. під колір Зари Сендсторм. раніше планувала в"язати під Пейслі Ліберті, але шарфик зараз у Соломії, тому нам би вони все одно не були актуальні. кілька разів, коли температура була досить низька, я не втрималася і таки вигуляла нашу слінгокуртку. дуже зручно так гуляти, коли одна верхня одежина на двох :) і тепло, і комфортно, і голову не треба сушити, в що дитину вбрати, щоб не переохолодити чи не перегріти.

дуже ціную теперішній стан прийняття. навіть не тішу себе ілюзіями, що це буде перманентно, бо типу вийшла на вищий духовний рівень. просто приймаю навіть те, що це буде не завжди і радію, що цей стан є на даний момент. приймаю всі дрібні побутові нестикування. приймаю весь наш гуртожиток, усміхаючись на різні незручності. приймаю Терезчині проблеми зі сном. і те, що крім дітлахів мало на що вистачає часу. за все дякую! за все прославляю Його!
oksamytka: (Default)
не спимо. сидимо всі в очікуванні новин із Боярки. там Сіка і Роман народжують, а ми тут всі молимося й тримаємо за них кулачки. вчора не спалося мені ще з 6 ранку, чекала на Даня, котрий під"їжджав до Києва з гастролів у Чернівцях. і тут стрельнуло в голову: а чом би нам не поїхати в Білогородку. ми ж бо через кілька днів дременемо в Тернопіль, Даньо потім поїде на 2 тижні в тур по Полтавській області, ггг, і це напевно наш останній шанс побачити Соломію з животиком. тільки Даньо зайшов до хати, як я поділилася з ним ідеєю. найбільше не хотіли, щоби гостинні Сіка з Ромком переймалися, чим приймати гостей, тому вирішили привезти все з собою. так і сказали Сіці по телефону: приїдем, ніц не готуй, все привезем, просто хочемо тебе бачити. вони не могли нам відмовити )))

в Білогородці гарно провели час. поїли тортик і гарячі канапки, поспілкувалися, прогулялися. навіть вдалося вмовити Соломію на кілька знимок :) як виявилося - все вчасно. нині ввечері подзвонив Ромко, і сказав, що вони вже в пологовому )))

ще вчора в Терезки були іменини. 

і ще вчора до нас приїхав новий слінг. я так його хотіла ще коли ходила вагітною. три відтінки кавового кольору, плетення "зара" і назва - Сендсторм! але в українських магазинах їх не було. минулого тижня побачила, що такий шарфик продає мамуся з Донецька. очі загорілися, руки потяглися... ні-ні-ні, - казала я собі. але Даньо вмовив, знайшовши кілька аргументів, і ми вирішили здійснити цю маленьку мрію :)

а сьогодні вранці ми всі прокинулися від нереального гуркоту грому! хто чув і бачив цю грозу, скажіть, це було круто!
oksamytka: (Default)
несподівано відмінилася наша поїздка в Карпати. в неділю було дуже холодно в Тернополі. вирішили відкласти поїздку на день. передзвонили господині, до якої мали їхати, щоб попередити. а в неї, виявляється, там усе забито. неочікувано приїхала група людей, котрі зайняли всі місця в її садибі. вона запропонувала нам пожити в її сусідів. ми відмовилися. в сусідів мале подвір’я, що закінчується різким обривом над Прутом. стрьомно з Любчиком туди. так шо не поїхали.

я мала би засмутитися, тим більше, що в фб вчора кілька друзів вчасно повиставляли фотки зі своїх Карпатських мандрівок. сьогодні з гір повертається мій брат. теж везе знимки з Чорногори… але я не сумую. все стається на краще.

ми багато гуляємо. по 4-5 годин щодня. по вечорах ходимо в парк «Національного відродження». там море батьків з дітками. Даньо водить Любчика на атракціони, а мені купує чорничне морозиво. воно пасує до кольору нашого слінга. хоч я обираю його, звичайно, не через це ) воно просто дуже смачне. а ще там в парку так гарно вкінці дня. сонячні промені плутаються в гіллі дерев

вчора одна жіночка підходила, розпитувала про слінг. в неї малюк не хоче зовсім в колясці бути, весь час на руках, вона втомилася і шукає альтернативні варіанти. розповіла їй коротко про шарф.

вітаю всіх Оль з іменинами!

oksamytka: (Default)
я помітила, що перехожі на вулицях не вирячають здивовано очі на мамочок із дітками в кенгуру, тоді як мене з Терезкою в слінг-шарфі довго проводжають поглядом. погляди різні бувають: зацікавлені, скептичні, захоплені й відверто злі. до поглядів часом додається коментар. адресований моїй особі або моїй спині. "вотета рєбьоночка заматалі", "закуталі в тряпачку, а ано бєднєнькоє спіт", ну і традиційні: "єму же там нєчєм дишать" і "ета же такая нагрузка на хрібєт". мені до цих коментарів фіолетово. я навіть ці рядки пишу абсолютно без роздратування чи будь-яких негативних емоцій. кожен має право на свою думку, хоч, звичайно, приємніше було би, якби вони тримали цю думку при собі. проте ні разу не бачила, щоб якась вумна бабця підходила на вулиці до мами в кенгурушці і розказувала їй, як шкідливо носити дитину в такому агрегаті. це при тому, що в цій штуці дитину носити дійсно шкідливо. на відміну від слінга.

а ще люди чомусь думають, що з дитиною в слінгу мамі дуже важко. в чергах в магазині пропускають, мотивуючи тим, шо "вам же важко дитину тримати"; тиждень тому одна жіночка в церкві рвалася переконати всю чергу до сповіді, щоби мене пропустили поза чергою. я не піддалася :) а сьогодні в маршрутці одразу троє людей підірвалися поступитися мені з Терезкою місцем. на мої прохання не турбуватися, мовляв мені і стоячи добре, вони погодилися з виразом недовіри на обличчях. проїхали ми так одну зупинку, аж одна жіночка з умоляющими очима каже: "дєвушка, пажалуста садітєсь, а то мєня совєсть грізьот, шо я сіжу, а ви з рєбьоначком стаїтє". прийшлося сісти, щоби порятувати людину від поїдання її ж власною совістю )))

знимка бєднєнького рібьонка )
oksamytka: (Default)
Терезці місяць. важилися з нею на дорослих вагах, я і Даньо, виходить, шо тепер вона важить 4,4 кг. позавчора вперше всміхнулася мені. саме мені. мимовільні усмішки з"являлися на її личку від народження. а то вона глянула на мене так цілком усвідомлено і всміхнулася - аж ямочки на щічках проступили )))

текст + фото )
oksamytka: (Default)
з четверга я з донею гуляємо в слінгу. яке ж це приємне відчуття, коли дитина сопе тихенько на грудях, така тепленька і ніжна, а ти собі ходиш з вільними руками! до того замотувався тільки Даньо, бо мені зовсім не йдуть горизонтальні намотки. а то я спробувала її вертикально замотати, і нам сподобалося )))

в суботу охрестили Терезку. більшість із запрошених на цю подію не прийшли, тому вийшло дуже камеральне свято. мама моя купила для Терезки нереальну сукню - з трьома підспідницями і неймовірною кількістю рюшечок ))) перехресно покумилися із давнім другом Денисом, чоловіком [livejournal.com profile] kolomyika

готуючи торт і кексики для солодкого столу з нагоди хрестин, ми з мамою угробили наш старий міксер "рось", ні з того ні з сього з нього пішов дим, і мотор пішов спати. мама дуже бідкалася, а я втішилася - нарешті буде нагода купити новий потужніший, зі стаціонарним кріпленням, який я давно хотіла. та й гроші на день народження мені подарували вчасно )

цьогоріч на день народження від Даня я отримала ще один омріяний подарунок - набір кухонних ножів. я кайфую від того, як легко ними нарізати-шинкувати. до речі, дякую дівчатам[livejournal.com profile] lulochek і [livejournal.com profile] cvitulja за вітальні відкритки, а Ані [livejournal.com profile] kolomyika за власноруч змайстровану для мене ляльку - в мене ніколи не було нічого подібного! кумася Дана подарувала практичні речі з мого віш-ліста: форму для кексів і баночки для спецій ) 

після пологів мене несподівано пробило їсти мед. до того я була налаштована до цього продукту цілком нейтрально, хіба що тільки м"ясо і овочевий салат любила ним приправляти. 

всі мене запитують, як Любчик сприйняв свою сестричку ))) і я всім відповідаю, що добре. ну, він так буває активно навколо неї крутиться, що доводиться дещо збавляти йому оберти, інакше він може задушити її в палких обіймах і поранити палкими поцілунками, але загалом з того, як він до неї ставиться і що говорить, роблю висновок: він сприймає її як члена нашої сім"ї.

всяко буває, але в цілому я розраховувала, що з двома малюками буде важче. в Терезки вже добрий тиждень якісь підступні шмарклі. лікарі таким маленьким радять тільки соляний розчин, але нам шось не допомагає... та й Любчик розшмаркався, маю підозру, що це таки реакція на тополиний пух. 

ну і як бонус -
новоохрещена раба Божа Тереза )
oksamytka: (коали)
  • сьогодні маленькій дівчинці, яку зовсім скоро охрестять Юстинкою, тиждень :) у неділю забрали її і маму Уляну з 2-го пологового. Ляся і Юстинка здорові і спокійно радісні!
  • ми не носимо Любчика в слінгу з літа, ще кілька разів одягали впродовж останніх місяців, але то були більше показові виходи. в неділю в нашій квартирі поламався замок. мерзли 2 години на вулиці, поки Даньо бігав по приватному сектору і шукав досить довгу драбину. коли знайшов, ми залізли в квартиру по ній. Любчик був примотаний слінгом у Даня на пузі ))
  • в понеділок передала молодим батькам наш слінг, сьогодні - інструкцію до нього. переглядала в інтернеті відеоуроки намоток, шукала щось підходяще для Лясі, і саму такі ніжні почуття охопили від спогадів про наші веселі слінгопрогулянки!
  • ми гуляли в слінгу з першого тижня Любчикового життя. спочатку Данило носив його горизонтально в намотці "колиска", потім ми почерзі у вертикальних намотках. і так до півтора року. за цей час я жодного разу не пошкодувала, що ми стали слінгобатьками. і моя спина теж була вдячна за таке рішення.
  • Любчик почав обмальовувати й обписувати стіни :) до того він обписував тільки себе і свій одяг, ну і різні мої записники та зошити, але це не так цікаво.
  • а ще в неділю він освоїв нове слово "амінь", тепер виспівує його, коли бачить церкву чи зображення церкви, святих, ікони, і просто після наших ранішніх і вечірніх молитов.
oksamytka: (Default)
відколи я проводжу літо в києві, тобто останні 5 років, я стабільно ходжу на країну мрій. з Даньом. рік тому Даньо мав у цей день гастролі, але я була з Любчиком у животику. цього року ми вирішили їхати втрьох. навіть вшістьох. бо сьогодні до нас в гості приїхав мій тато, плюс Уляна з Олегом. поїхали машиною, яку завбачливо залишили біля церкви на Аскольдовій могилі. коли йшли в напрямку співочого поля, бачили, що робиться на Троєщині, точніше не бачили, бо за стіною дощу Троєщини видно не було. на нашому березі ж було сонечко. прийшли, стали в чергу, купили квитки, і щойно підійшли до майстерні танців, як почало накрапати. спочатку так ніжно, потім дедалі рясніше.

Любчик був у слінгу на пузі в Лясі, тому я, Даньо, тато й Олег обступили їх і накрилися нашою єдиною парасолею, так шо Любчик був в самісінькій серединці захований, і спочатку ми стояли і реготали з такої картини. навколо нас було багато групок людей, які ховалися під одними парасольками, і всі вони теж дружно сміялися. та за кілька хвилин нам стало не до сміху. вітер розійшовся не на жарт, а дощ із ним. спочатку наскрізь змокла моя спина, потім спини решти компанії, включно з ногами Любчика. далі навіть не знаю за який час ми всі, хіба що крім Лясі, наскрізь просощилися дощовою водою. слінг був мокрий, Любчикова голова теж, і в мене в голові вистукувала тільки молитва про його здоров"я! щойно трохи вщух вітер, Даньо помчав за машиною, а ми сховалися під наметом якихось майстринь.

на щастя, я взяла з собою штанці та шкарпетки для малюка, тож під наметом ми зняли мокрий слінг, сухою його частиною витерли Любчика й одягли в сухі штанці-шкарпетки. на диво під слінгом він виявився сухий! вже за якісь 20 хвилин ми повантажилися напівголі в машину, і помчали додому. фух! отак за 30 грн з душі ми помріяли цілих 10 хвилин )))
oksamytka: (Любчик)
ілюстрації до попереднього запису:

... )

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 10:24 pm
Powered by Dreamwidth Studios