oksamytka: (Default)
Великий піст перевалив за середину, до Паски 3 тижні, а я щойно зібралася з думками, щоб написати, як минає для мене цей
особливий час )
oksamytka: (Default)
а знаєте, чому мій жж називається "Маленький Будячок"? бо це я :) 6 років тому я познайомилася із життям однієї із найвидатніших святих Церкви - Терези від Дитятка Ісуса. вона жила наприкінці 19 століття у Франції, була 9-ю дитиною в сім"ї Людовіка й Зелі Мартен. 9 із 24-ох років життя Тереза провела в закритому монастирі босих кармеліток і за життя нічим надзвичайним від своїх сестер не відрізнялася. померла в 24 роки від туберкульозу.

але було таки щось. помітивши в Терезі неординарну душу, матір настоятелька попросила її записати свої духовні переживання від народження і описувати їх постійно. так і з"явилася на світ "Історія однієї душі". в цій історії, прочитавши яку, я ніби заново народилася, Тереза називає себе маленькою квіткою з Божого саду. і каже, що Бог однаково любить і пишні пахучі троянди, і маленькі непримітні квіточки...

основна ідея Терезиної духовності - щоб наблизитися до Бога, не обов"язково робити величні героїчні вчинки, вмирати мученицькою смертю, проводити відчайдушну місійну діяльність. вистачає щодня робити маленькі вчинки любові для своїх ближніх, настільки маленькі, що зовсім для ближніх непомітні, але однаково помітні для Бога. в цьому полягає Терезина Маленька Дорога до Бога - щось цілком нове і таке, завдяки чому мільйони людей в усьому світі отримали велику надію.

Маленька Дорога зробила Терезу, маленьку нічим не видатну монахиню, Вчителем Церкви. цей титул крім неї за всю історію Церкви отримали тільки дві жінки: свята Тереза Авільська й свята Катерина Сієнська. з часу нашого "знайомства" Тереза стала для мене справжньою подругою і сестрою. а її Маленька Дорога стала моєю дорогою. я чудово усвідомлювала і усвідомлюю, що до маленької квітки мені далеко. я можу бути тільки маленьким будячком, що росте при дорозі, запилюжений і ще більше непомітний нікому, ніж маленька квітка... але це не причина для смутку чи відчаю! це ще одна нагода для розуміння, якою великою може бути Божа Любов, яка огортає своєю увагою навіть колючого будячка )))

коли Даньо дізнався про Терезу, полюбив її, як і я. і ще до весілля ми вирішили, що нашу першу донечку назвемо на честь цієї святої.
oksamytka: (Default)

знали би ви скільки разів я заходила на цю сторінку за останні 2 тижні з твердим наміром нарешті написати щось, і... як зважди: то одне, то друге, то третє... купа чернеток, жодного запису. помітила, якщо писати в щоденник щодня (гг), кожна мало-мальська подія здається вартою того, аби про неї розповісти. але якщо писати раз на місяць, оглядаючись назад, то виглядає, шо і нема про що розказувати. воїстину велике видно тільки здалека. і що я бачу зараз з того, що трапилося з нами впродовж травня?

  • зустріч зі святою Терезою від Дитятка Ісус, реліквії якої були в столиці з 1 до 5 числа. я вкотре нагадала собі, якою близькою є мені ця свята з її Маленькою Дорогою та трояндовими дощами.
  • Даньові гастролі. 8 днів із 13, які його не було, зі мною була мама. саме така ротація дала мені нагоду вкотре впевнитися в просто таки біблійній любові Даня до мене. все таки на відміну від чоловіка, мама моя не надто мириться з моїми недоліками. знаю, що любить мене, але й зауваження зайвий раз зробити не проти ) словом, тепер я точно знаю, що Даньова любов відповідає всім пунктам 13 розділу першого послання до коринтян апостола Павла. тепер би ще самій дорости до такого рівня...
  • іще один позитив за ті 13 днів: 4 зустрічі з кумасею Даною! навіть побитого пальця не шкода за нагоду перетворити її на слінгохресну ))) до речі, і хресний у нас тепер теж може похвалитися приставкою "слінго-" )
  • на час гастролей припало і моє 27-річчя. то був гарний день, що розпочався зі Служби Божої в рідному храмі святого Василія, з подарунка від Дани (яка сама краща за будь-які подарунки! але Даночка подарувала мені такий красивий записник, що мені й писати в ньому шкода, бо я давно вже не пишу чогось такого гарного, як ця витончена книжечка). потім були жовті троянди від Надійки і така ж багатопелюсткова розмова з нею; смачнючий чай від братика й Уляни, смачнючий сирник від мами, улюблена шоколадка й улюблені ромашки від сім"ї Даньового найстаршого брата Андрія. та найкращим у тому дні було таки те, що він минув наповнений передчуттям зустрічі з коханим! із часів закінчення школи я жодного разу так не чекала на 25 травня, як у цьому році!
  • нарешті зустріч! я стояла в дверях до квартири (хто був у мене в гостях, знає, як я це роблю :)), і дивилася, як він підіймається сходами... переживання - не передати!...... варто було йому переступити поріг, як до мене повернулося відчуття власної цілісності... далі були 5 діб безперервного щастя РАЗОМ!

oksamytka: (ангел)
всіх Наталь, Наталочок, Натальок і Наталій з Днем ангела!!!
ось що про цей день пише сайт УГКЦ:

«Святих мучеників Андріана і Наталії

Св. Адріан був військовим старшиною і служив при імператорському дворі в Нікомидії. Був одружений з вродливою Наталією, християнкою, але сам був поганином. Одного дня побачивши, як бичували й зневажали двадцять трьох християн, які зносили свої муки надзвичайно терпеливо, попросив і його зачислити до ув'язнених. Почувши, що Адріан навернувся до Христа, Наталія негайно прибула до в'язниці, щоб підтримати свого чоловіка.

Коли Адріан відмовився принести жертву поганським божкам, йому після довгих знущань відрубали руки й ноги, і він помер. Погани кинули тіло мученика у вогонь, який загасила раптова злива. Християни поховали Адріана в Агріполі поблизу Візантії. Там невдовзі померла і Наталія, яку поховали біля чоловіка. Діялося це 304 року. В VI ст. мощі свв. Адріана й Наталії перенесли до Рима».
 


oksamytka: (Терезка)
Так сказав він 30 років тому у відповідь на слова, що Церква має мовчати. Три роки тому він народився для Неба - мій улюблений папа - Івана Павло ІІ. Це була радісна втрата. В тому сенсі, що це була справжнісінька втрата, але я раділа, бо в якусь мить на Літургії, яка служилася на його спомин, уявила (чи побачила?), як Вони зустрілися: папа й Ісус :))) 
oksamytka: (Default)
Прочитала книжку про життя святої Джанни Молла - жінки, яка пожертвувала своїм життям заради народження четвертої дитини, відмовившись разом із видаленням пухлини з матки зробити аборт. Як лікар вона добре знала, чим ризикує, на що йде. Хоч я взялася читати про неї, знаючи про її особливі відносини з чоловіком. Їхні листи - це щось особливе, вони так зворушують, що мимоволі захоплююєшся тим, якою може бути Любов, що походить від Бога. І щоб зрозуміти усю велич її вчинку, тре просто розуміти, як то вмирати, коли ти такий щасливий у цьому світі: з чоловіком, з дітьми, з роботою...
oksamytka: (Default)
Вчора коли поверталася додому, в метро побачила жебрака. Але це був не простий жебрак. Він не благав ні про що, сидів без будь-яких табличок, типу: "памагітє на хлєб". Він просто сидів, і дарував усім, хто проходив повз нього посмішку. "Люди, ось я посміхаюся до вас, це все що я маю - мою щиру посмішку". Від нього віяло святістю - тим, чим є справжня святість: радістю, миром, покорою, любов'ю. От так людина, яка не має нічого, може мати більше за інших. Молюся за цього чоловіка... Божа дитина, святий серед нас...

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios