oksamytka: (sarah jane pic)
Десь на звалищі між будяками,
На вугіллі, що мокне роками,
Янголів два.
Один одному крила воскує,
Один одного в очі цілує,
Дожидають Різдва.

Поруч з ними дитятко гоже
І ніхто розпізнати не може:
Хто кого береже? -
Чи дитятко цих янголів, а чи
Білокрилі - дитятко, що скаче,
В небо важиться вже...

На цій чорній землі що робити
Білим янголам, вугіль дробити,
Чи ридати в блакить?
Кожен янгол волить в цю ж хвилину
В сад небесний віднести дитину,
Але Бог не велить.

Там, де скидано голі ялинки,
Де брудні помаранчів шкуринки,
На померзлій траві
Двоє янголів, з ними дитятко
В кулачкові затисло колядку -
Вже й по Різдві...
Іван Малкович (с)

новий рік зустріла без голосу, й от уже понад тиждень горло відмовляється працювати на повну, тому мінімум слів, максимум тиші, і майже повна відсутність колядок з мого боку. це всіх дивує, але я так дякую Богові за цей досвід, він відкрив мені, як часто я підвищую голос до дітей, як багато говорю того, чого не варто говорити, і яка велика цінність мовчанки.

кількаденний марафон підготовки до Різдва забезпечив чудове затишне родинне свято і... гіпер утому вчора, коли Коханий вже пішов на роботу. це змусило мене проспати майже 10 годин минулої ночі.

за вікнами дощ, незважаючи на середину зими. це мало би тішити, якби не розуміння, що вся зима такою бути просто не може, а цей дощ потім "компенсується" холодним сніговим березнем. очікування березневих снігів не дає радіти теплим січнем. все таки морози і сніг у першій половині зими сприймаються значно легше і природніше. там і підготовка до свят, і самі свята, яким сніг і мороз тільки додають чарівливості. як приємно й радісно потім у лютому вдихати весняне повітря, а в березні вже перевзутися у легкі туфлі!

цьогоріч отримала багато красивезних відкриток і листівок від чудових дівчаток, покажу їх в одному з наступних постів. а поки що покажу ті,які робила і розсилала я )
oksamytka: (sarah jane pic)
Хтось з дитям удвох
Бродить різдвяним садком,
Каже дитятко: я - Бог,
Трусить сніжком.

Кутає їх благодать
У найтихішім з садів,
Пір'ям холодним риплять
Білі гусятка слідів.

Старший вперед ступа,
Став посеред зими,
Малому в подушку черпа
Неба з янголами.

Знає: прийдуть королі,
Знає: клякнуть умлівіч,
Знає: гусятка малі
Попідростають за ніч.
                   Іван Малкович (с)

 

(ілюстрація прекрасної художниці Сари Джейн, чиєму авторству належить і моя основна юзерпика)
oksamytka: (sarah jane pic)
дівчааааатка! Людочко  [livejournal.com profile] lulochek, Оленко  [livejournal.com profile] olena_kvitka, Регіночко  [livejournal.com profile] regina87, Марійко  [livejournal.com profile] singularia, Олю  [livejournal.com profile] snigynka а також Мирославо і Лесю, ваші відкритки фантастичні, а слова в них так піднімають і надихають, що виростають крила!

вночі Терезка розбудила нас незадоволеним плачем, я доторкнулася до неї, а вона горить. вранці температура була менша, але потім знову поповзла вгору. в неї лізе одночасно 5 зубів. мене розбирає грз. цілий день голова як баняк, очі печуть. але! приїхав Даньо, а з ним я завжди сильніша і не вішаю носа. та й дітлахи - постійний привід для радості.

зайці, паштети, печене м"ясо, голубці, кров"яні ковбаски, королівський пляцок, гора пампушків і ще купа всіляких дрібних заготовок на завтра - все це зробила моя мама за один день. я завжди захоплююся цим її вмінням мобілізуватися, щоб зробити для родини свято. я так не вміла, не вмію і певно не вмітиму. для мене приготувати основну страву, гарнір, салат і десерт за один день - це вже анбілівібл. завтра ліпитимемо вареники з капустою, пектимемо качку, смажитимемо рибу і перемащуватимемо ще 2 пляцки. ну, і кутю, звичайно зробимо :)
oksamytka: (sarah jane pic)
у френд-стрічці читала, що у Франції дощ. в Тернополі теж. три дні не були на вулиці. Даньо в Києві, а самим гуляти не варіант, дуже слизько. біля нас не розчищені ні тротуари, ні дороги. а поміж тим тут дуже добре. тут сонце заходить пізніше, з вікон квартири батьків можна милуватися довгим і красивим заревом.

Даньо має нині різдвяний концерт у київській філармонії, завтра приїде і привезе мені стосик конвертів із привітаннями, ще не знаю від кого, але це тільки підсилює радість очікування.

Терезка з кожним днем стоїть впевненіше, і явно старається зробити перший крок, та вперто відмовляється від сторонньої допомоги. ух і характер!

в останній день старого року вони з Юстинкою вирішили "напекти" кексиків:)



чекаємо Різдва.
oksamytka: (sarah jane pic)
все! опиратися передсвятковому настроєві більше нема сили! ми з Любчиком спекли святкові печивка )))



рецепт + процес зі знимками )
oksamytka: (Default)
ну що, всі вже повечеряли? хочу розказати про наш цьогорічний святвечірній стіл. спогади про нього зігрівають мій неприборканий апетит холодними зимовими вечорами )))




... )

oksamytka: (Default)


цьогорічне Різдво було тихим. в хаті мало людей (раніше бувало мінімум 7, але зазвичай 10 і більше), за останні роки звикли до колядок в супроводі Даньової бандури й Уляниного альта. на цей Уляна з Олегом і Юстинкою святкували в Києві, а бандура потребує ремонту... 6 січня розгулялася справжня весна. сонце так нахабно світило у вікна, що довелося завішувати їх чимось темним - інакше на кухні не можливо було працювати, на вулиці температура +5 за Цельсієм, ні натяку на сніг. цілком така собі палестинська погода. але Різдво - це таке диво! воно приходить навіть коли за вікном сіро, коли нема святкового настрою, коли ми до нього не готові або коли взагалі не знаємо, Чиє Різдво святкуємо...

цього року ніби вперше я почула слова з Євангелії від Луки 2, 9-12: "Аж ось ангел Господній їм з"явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: "Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме у яслах".

за день до Святвечора ми ходили на друге планове узд. напевно недаремно ще на початку 2011 я прочитала всі 8 книг про Енн із "Зелених дахів", продовжила цю чудову дівочу епопею "Царівною", "Поліанною", "Мері Попінс", "Бубою", "Роликовими ковзанами" і закінчила "Маленькими жінками" й "Добрими дружинами". ну, хто ще міг оселитися в моєму пузі, як не дамочка, та ше й всістися попою до, даруйте, виходу? ))) вона здорова, нема ніяких загроз, і слава Богу! а за те, щоби перевернулася, будемо молитися :)
oksamytka: (Default)
і 12 страв, і коляди, і ялинка, і шопка, і святкова Літургія, і багато-багато вітальних відкриток, і веселий різдвяний настрій... все це було з нами цьогоріч на Різдво. але все воно не мало би сенсу, якби 2 тисячі років тому безмежний Бог не вмістився в одну Клітину, з Якої виріс і народився Немовлям. цього року це був дійсно Його день народження! не якесь там x-mas чи holiday, не нагода для ще одних родинно-дружніх посиденьок, не симпатична різнокольорова традиція. я безмежно дякую Тобі, Господи Ісусе, що Ти прийшов до нас саме так, як Ти прийшов, саме тоді і саме там, бо всі ті обставини, місця і люди - це Твоя велика Таємниця, така таємнича і притягаюча тому що проста! проста настільки, що її може збагнути звичайний пастух, і таємнича, бо її не може розгадати науковець. слава Тобі!

oksamytka: (Default)


вчора на хвилі святкового настрою і поки Даньо виступав в "Українському домі" подивилася в інеті різдв"яний концерт Андреа Бочелі. як наслідок: час в очікуванні коханого пролетів швидко, а святковий настрій тільки посилився ))))) мені подобається Бочелі, незважаючи на критику в його бік, і що нібито він не зрівняється з Павароті. звичайно, не зрівняється, бо вони різні, та й не треба їм бути однаковими. в Андреа манера виконання класична, але ніжна, без пафосу...

до речі, влітку читала на сайті "Кредо" історію його народження і вона мені здалася показовою. будучи вагітною, мама Андреа перенесла операцію із видалення апендикса. лікарі переконували її зробити аборт, мотивуючи, що внаслідок курсу лікування дитина напевно народиться з вадами. але, очевидно, жінка не послухала лікарів. Андреа народився з вродженою глаукомою, а в 12 років повністю втратив зір, проте він вдячний мамі, що не послухала лікарів... 

з цього приводу пригадалася історія-загадка для сімейного консультанта. що порадите молодій жінці, яка завагітніла, будучи незаміжньою? невдовзі має відбутися її весілля, але батько дитини - не її наречений. батьки, як і наречений, не знають про вагітність. вона не має роботи. наречений дуже бідний і старший за неї. а невдовзі після весілля має вирушити у виснажливу подорож до чужого міста, де вони з майбутнім чоловіком не матимуть де жити. якщо радите аборт, ви позбавили життя Ісуса...
oksamytka: (Default)
сьогодні в мене вдома запахло Різдвом. навіть не знаю, за яким збігом обставин у нас тут опинилися мандаринки, а ірландський чайний хліб від [livejournal.com profile] sarsmis , випікаючись у духовці, розповсюдив квартирою аромати, що нагадали мені бабусині святвечірні завиванці )))

не можу не поділитися з вами і цим настроєм, і цими передчуттями свят, і... чайним хлібом!

хто не встигне прибігти до мене в гості, щоб скуштувати цієї смакоти, запросто може спекти його. рецепт )
oksamytka: (ангел)
ще одні різдвяні свята минули. з дитинства січень асоціюється у мене зі СВЯТАМИ. бабці, батьки завжди так і називали їх просто - свята. і хоч на Святвечір ми переважно лишалися в Тернополі з татовою мамою, а до села їхали на Великдень, Різдво незмінно було оповите особливим святковим чаром. а що вже говорити про ті роки, коли ми вибиралися до села. я туди не дуже любила їздити, бо в маминої мами був досить жорсткий характер. але вона як ніхто вміла влаштувати створити різдвяну атмосферу.

бабця була професійною кравчинею і "обшивала" ціле село, в тому числі сільського священика, шила фани до церкви, вишивала рушники. а поза основною професією була неперевершеною поварихою. коли вона готувала в людей на весіллі, її називали "варилихою", при чому головною! на скільки б людей не було весілля, вона вміла з точністю розрахували скільки чого треба. нікого не обдурювала. за це місцеві "шишки" запрошували її "варити" на весілля до їхніх дітей, потім задарювали продуктами, які самі ж привозили на своїх чорних волгах, і рекомендували її своїм друзям. все це було в сезон весіль.

а на свята бабця завжди готувала для своїх. на Святвечір ми мали пісні оселедці (бо на ранок були оселедці, замариновані в сметані), завиванці з цинамоном і маком, смачнючі пампушки з рожою завбільшки з татів кулак ))), обсипані цукровою пудрою, випечний в п'єцу калач, і звичайно ж кутю! в моїй родині, як з маминого так і з татового боку, кутю готують рідкою: пшениця, тертий в макітрі мак, мед, горіхи, родзинки, все це розбавлялося водою до потрібної консистенції - не зупа, але й не каша. цілий день в повітрі висів аромат чогось смачного, всі бігали туди-сюди, мені завжди випадало мити підлоги і начиння, причому не один раз. бабця бігала до п'єца, який був в старій коморі на городі, виносила то запашні голубці, то рум'яні хліби, то кишку, то ковбаси... всі були при роботі. і мама, і її сестри, і їхні чоловіки, кришили салати, смажили налисники, перемащували пляцки ))) не дай Боже, щоби бабця побачила, що хтось сидить без роботи!!!

перед вечерю бабця заносила до хати сіно, розстеляла його по підлозі, ми ставали на коліна перед образами, молилися, потім вечеряли і колядували-колядували...

цього року багато моїх друзів не мали повноцінного Святвечора через те, що Різдво припало серед тижня, і то був єдиний вихідний. ті, хто родом із Заходу, не могли поїхати додому, а 6 січня навіть не був скорочений день. пригадалося, коли прочитала ось це:

«...Вони їхали. Наші батьки. В країні загального атеїзму, п'ятирічних планів і партійних з'їздів. Відпрошувались з роботи (на Різдво був робочий день для всіх, навіть для вчителів під час зимових канікул) і їхали. Купували фальшиві лікарняні і їхали.

Давали пляшку коньяку і шоколадку продажним і брехливим керівникам на роботі, і їхали. Сніг, дощ, мороз, туман. Різдво не завжди було закутане в пухнастий сніг і сильний мороз. Не в цьому справа. Це була традиція традицій, повернення назад. Свята вечеря збирала всіх разом. Знову з батьками батьків, під дахом старого дому, ще їх батьків. Трохи перебудованого, але все ж їх, старого дому. Так, як було колись, дуже давно, коли батьки їх батьків були молодими...» 

oksamytka: (серце)
нині з Даньом їдемо в Тернопіль, який я продовжую називати "домом", бо змиритися з думкою, що я киянка, ніяк не можу. кілька днів тому я отримала київську прописку, але я стараюся про це не думати. хоч як іноді мене кумарять галичани, я з ними однієї крові, і цього не забереш.
щодо нового року, то зустріли його весело, трошки веселіше, ніж 2008, коли ми з Даньом сиділи з чайочком, закутавшись в теплі ковдри, перед телевізором, слухали президента. цього року ми таки наважилися на шампанське, з нами були Уляна й Олег, ще Іванка, яку ми підступно підпоїли ))) послухали Ющенка, він говорив повну бредятину. зустріли 2009 без будь-яких натяків на биків, корів й іншу врх. потім грали твістер.
ще перед тим був чудовий день, коли ми дивилися багато-багато кін. спочатку "Мамма мія" - незамислуватий, як і більшість мюзиклів, але яскравий і веселий. Греція у цьому фільмі така казкова і на фоні морозної зими видається як мінімум Середзем'ям. сюжет суто американський, але не буду про психологічні проблеми героїв, цей фільм треба дивитися, відключивши мізки і включивши музичний центр усередині. тоді все ок.
лише за кілька днів перед тим я дізналася, що існує "Реальна любов 2", яка вийшла в прокат ще на початку 2008. вона ніяк не пов'язана з першим фільмом, але треба сказати назва мене таки заінтригувала, бо оригінальний фільм досі залишається одним із найулюбленіших. виявилося, що другий фільм зовсім не другий, просто чомусь дистрибютори на сході Європи вирішили його так охрестити, щоб привернути більше уваги, зважаючи на те, що прокат був дуже обмежений, і реклами ніякої, не знаю навіть навіщо їм це було потрібно. фільм цей не англійський, а французький, що вже само по собі робить його ЗОВСІМ іншим за подачею. єдине схоже з "Реальною любов'ю" - кілька сюжетних ліній і жодного головного героя. але якщо англійці показали багато героїв, які кожен хоч віддалено пов'язаний з якимось іншим героєм, то французи показують зовсім автономні історії, і навіть одну історію в історії, на основі якої й розгортається весь сюжет. і власне вона й дала фільмові його оригінальну назву "Сучасна любов". цілий фільм крутиться навколо цього виразу про сучасну любов. і цим фільм трохи схожий на "Свято любові", тут вже є геї та лесбійки - ніби спеціально для того, щоб показати, що от і це є ознаками сучасної любові. а дивилася і думала, що сучасної любові не існує взагалі, бо любов така сама, як була сто, тисячу років тому. кажуть, зараз люди розівчилися любити, але я так не думаю. звичайно, багато чого змінилося з тим, що жінки отримали рівність у правах з чоловіками. та це радше підмінило одні проблеми іншими, не змінивши суті любові. фільм гарний і несподівано новорічний )))
перед самим новим роком подивилися "Відчайдушних шахраїв" з Жаном Рено. інтрига в ньому закручена так, що в кінці кілька хвилин залишається додивлятися з відкритим від подиву ротом. повний шок )))
попереду Різдво, яке знову принесе всім нам світлу надію і багато радісних переживань! так що вітаю всіх! Христос рождається!
oksamytka: (Default)
 



Приблизно так шопка виглядає повністю...
oksamytka: (Default)

 
Щороку отці-францискани східного обряду (греко-католики) виставляють на час різдвяних свят ось таке диво - шопку на всю ширину досить великої церки св. Петра в Тернополі. Ось це фрагмент усієї композиції - тільки центральна частина.

Далі буде.

oksamytka: (Default)
 не люблю прикрашати ялинку і хату до новорічних свят. всякі там гірлянди розвішувати і кульки... настрою воно мені  новорічного не добавляє. і ялинка на Хрещатику для мене шо є, шо нема. 
але в нас в Тернополі в церкві роблять таку шопку - торба! певно в цілій Україні такої нема. ото я розумію - радість. от поїду, нароблю фоток і виставлю тутка, в жж
oksamytka: (Різдво)
Усіх-усіх вітаю з Різдвом! З маленьким Ісусиком приходить у наш світ нова надія і щороку - це нова надія для кожного з нас. Наш Бог заради нас став найменшим і найбеззахиснішим немовлям і показав нам приклад, як здолати світ Любов'ю! 
oksamytka: (Default)
Нині останній день осені, а я вже маю різдв'яний настрій. Даньо награє на бандурі колядки, пригадує ноти знайомих з дитинства мелодій "Святої ночі", "Во Вифлеємі нині новина", "Нової радості"... Від цих мелодій мені завди ставало тепліше на душі, а від того, що звучать вони на бандурі теплішає ще більше, ніби розливається в душі енергетика свята.

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:55 pm
Powered by Dreamwidth Studios