29

May. 24th, 2012 09:52 pm
oksamytka: (Default)
ще один день минув. ще один день народження. останній, що починається з цифри "2"... третій під ряд без Даня. за останній рік в мене з"явилася ще одна дитина - це найголовніша зміна :) може, трохи порозумнішала, трохи повправлялася в смиренні, ще більше закохалася в свого чоловіка, краще освоїла вміння радіти тим, що тут і тепер; приймати себе й інших такими, як є...

дякую всім за привітання. цього року їх особливо багато, і всі вони особливі-особливі!!! дякую тим, хто прислали відкритки, тим, хто написав смс, і тим, хто дзвонив! дякую за всі чудові пости на стіні у фб і за вітальний коментар тут в жж ))) дякую всім, хто подумав про мене, і тим, хто згадав у молитві! дякую тим, хто хотів привітати і забув :) повірте, я відчуваю всю вашу любов і дуже-дуже ціную вас! кожному подумки відсилаю шматочок мого серця!

oksamytka: (Default)
я би хотіла, щоб усі дні починалися так, як почалася була субота. ми з Даньом ледве виповзли з ліжка, але бадьоро приготували сніданок. на той час вже прокинувся Любчик і ми всі поснідали. швиденько зібралися і вийшли здому. залізли в холоднючу машину і поїхали до Патріаршого собору на зустріч з о.Андрієм. в каплиці Благовіщення завжди так затишно, тепло і пахне деревом і ладаном. отець відмовив над Любчиком і над нами чин оливопомазання, потім я посповідалася, після чого отець запричастив нас усіх. це було Любчикове перше причастя :) далі знову в машину і в Українку до Оксанки і Лесі. дорогою за вікнами був то дощ,  то сніг, то сонце, небо то чорніло, то ясніло, а в душі в мене був чистий-чистий спокій. відчувала, що вся наша сім"я в обіймах Бога...

і хоч після повернення в Київ я виявила, що у мене почався конкретний лактостаз, а Любчик розбив собі губу, і на якийсь час усе це мене дуже засмутило, вчора ми гарно помолилися на Службі (половину якої я просиділа зі сплячим Любчиком у машині :)))), з"їздили на "медвін" за книжками "перископа", яких проте там вже не було. зате купили кілька новинок від нашого улюбленого "старого лева". коротше - в житті все одно багато-багато приводів для радості. турбота і піклування найдорожчих людей. смачна піца на вечерю :) в Оксанки вдома Любчик, натхненний простором і дружньою атмосферою, розходився. через тиждень Вербна неділя, Великдень вже не за горами. навіть погода мене не засмучує. в цій боротьбі між хмарами і сонцем є щось символічне. так і хочеться сказати всім нам: все буде добре ;)
oksamytka: (Default)
  • в суботу їздили в Українку до "Спрінгів". передали подарунки від Надійки, побачили Варвару, натішилися щасливим затишком, насміялися з Орестових витончених жартів, на власні очі побачили неймовірну Лесину кімнату. а яка смачна була кава з мигдалевим печивом! а картопля з грибами, печена в горщиках! я ще й отримала подарунок до іменин красиву керамічну ступку з вишнями. така вона класна, що мені аж захотілося свою майбутню кухню зробити у вишневому стилі. вийшли на вулицю з Оксанчиного будинку, і майже одночасно з Даньом задоволено протягли: "в-е-с-н-а!";
  • приїхали додому, а тут - лазанья, яку приготували Ляся з Олегом, ням-ням-ням!
  • в неділю святкувала іменини. подобається це свято. хоча би тому, що з ним вітають ті, хто дійсно пам"ятає. це не день народження, нагадування про яке висвічується в усіх контактах, фейсбуках, жж, телефонах, записниках. щире і просте свято із залишками лазаньї і гарним вином, тортом і терпким чаєм;
  • вчора був такий приємний день вичищання куточків. влаштовуємо з Даньом такі штуки, коли йому дають несподівані вихідні серед робочого тижня. цього разу дали два вихідних після недільного концерту. і вчора ми вичищали вікно. коли в повітрі пахне весною, так приємно дивитися на світ крізь чисте вікно. випрали штори і тюль, влаштували у ванній тропічний дощ вазонкам. а ще забрали на пошті мамин подарунок - форму для піци :)
  • й от тепер сиджу біля вікна, клацаю по клавіатурі, поглядаю на своїх улюблених чоловіків, які сопуть на ліжку, і думаю, що для повного щастя мені не вистачає тільки горнятка міцної солодкої-солодкої кави :)
oksamytka: (Default)
я тут собі подумала (а суботні ранки - чудовий час, щоби думати про приємне!): я щаслива людина. я кохана жінка. мій чоловік вміє слухати і чути, він думає і старається для нашого сімейного добробуту в усіх сферах. вчора я спекла для нашої великої родини великого яблучного пляцка, і я щаслива бачити, з яким задоволенням рідні смакують ним! я перемагаю свою лінь натягати на себе купу лахів, щоб вийти на вулицю, і ми знову часто гуляємо незалежно від погоди. мене душить ніжність, коли Любчик спить згорнутий калачиком під моїм боком! радію, коли вперше вранці виглядаю у вікно. радію, коли там біло-білісінько від снігу чи коли накрапає дощ...

найбільше джерело щастя )

:)

Jan. 17th, 2011 06:53 pm
oksamytka: (Default)
3/4 ночі спала в незручному положенні, 1/4 годувала Любчика, коротше останню ніч можна було би легко записати до поганих ночей. якби не сон перед самим ранком. не люблю писати про сни, але про цей мушу написати, бо в першу чергу самій хочеться запам"ятати його. адже мені вже кілька років не снилося нічого такого прекрасного, від якого прокидаєшся з усмішкою і хочеться співати!

було це в Італії. сонячне узбережжя, чистий пісок, прозоре темно-бірюзове море, легкий бриз, і найрідніші люди поруч. Даньо, Любчик, мама, тато, Олег, Уляна. нас запросили на недільний обід в італійську сім"ю. два літніх чоловіки-брати, їхні дружини і їхні сини. всі вони живуть в одному великому будинку і мають спільне господарство. який це був обід! домашня салямі, домашні ароматні помідори, домашній сир, домашній хліб, домашня паста - папарделе і фетучіне!, домашнє вино.... сиджу за тим столом разом із найріднішими моїми людьми, слухаю цих галасливих, але таких щирих і добрих італійців, об"їдаюся цими смачнючими і простими стравами, і тааааааак мені добре!

кажу до італійського дона: так класно нам у вас відпочивати, приїжджайте і ви до нас в Україну, відпочините. а він усміхається своєю звабливою італійською усмішкою, такою, шо навколо очей з"являються промінчики зморщечок, і каже: ні, земля і робота коло неї - ось мій відпочинок, я іншого і не хочу. натріскавшись досхочу помідорів, я пішла в іншу кімнату з Любчиком на сієсту. і так прокинулася... з усмішкою на обличчі :)
oksamytka: (o)
отакого суперового віршика подарувала нам хресна мама Дана ([livejournal.com profile] danka_v_dorozi ):
"На дворі паде сніжочок,
малюка святкуєм рочок!
Ще не вміє рахувати,
але знають мама й тато,
що минає цілий рочок,
як і з ними є синочок.
Хай же Любчик здоровенький
потішає батька й неньку
і ще з сотню й одну весну
тішить хресного і хресну!"

решта букв )
oksamytka: (Default)
не так давно я прокидалася під звуки будильника, що на мобільному телефоні. довгий час це була мелодія La noyee Яна Тірсена. і під неї дуже радісно починався день! останні кілька місяців будильник ми вмикаємо рідко. будить нас голос нашої дитини - чарівне, трошки хрипке "еее", від якого мій організм приходить у готовність №1 ) а коли Любчик потягається і обдаровує нас першою новоденною усмішкою, то і сонця за вікном не треба, ранок ВЖЕ прекрасний. але сьогодні нас знову розбудив будильник - тепер це мелодія одного із саунд-треків з кінофільму "Останній самурай". у Даня ранній виїзд на концерт. а це значить ранкове рандеву на кухні, запашна кава і, цього разу, спечений ізвечора яблучний пиріг )))

літо закінчилося. я не сумую через раптову осінь. ще обов"язково буде тепло... у кімнаті стоїть свіжий букет айстр, подарований коханим. у нашому осінньому інтер"єрі рожеві й фіолетові сніжинки постійно привертають до себе увагу - погляд весь час тягнеться до них. ще трохи, і настане моя улюблена пора хризантем - чим не привід для радості? )

сьогодні чекаю в гості свою помаранчево-осінню подругу Мирославу. відвідини друзів - особлива причина радіти. люди - то певно єдине, чого сильно бракує у цей період мого життя. саме тому дуже дякую всім, хто знаходить час і натхнення, і дає мені можливість виговоритися прикрашає своєю присутністю моє мамське буття. Даньо теж працює у цьому напрямку: час від часу вивозить нас із Любчиком у люди. півтора тижні тому в гості до [livejournal.com profile] kolomyika  і Дениса (ціле щастя бути поруч із щасливим подружжям!), минулої суботи - в Українку до [livejournal.com profile] springfrom (ми вже ледь не залишилися жити в Оксанки в передпокої - так у них добре!), а у вівторок їздили на першу обновлянську зустріч у новому навчальному році.

нарешті: Аня, вітаю з Днем народження! многая літа! і чекаю у гості ;) 
oksamytka: (Default)
вчора у дорогих друзів [livejournal.com profile] dzzvinka і [livejournal.com profile] zoreslav_ua народився синочок!!! вітання їм! здоров"я! і світлої життєвої дороги Малюкові!
oksamytka: (Default)
а нам щойно привезли слінгошарф! тішуся неймовірно)))
oksamytka: (весна)
наш будинок знаходиться майже на околиці столиці, за ним ще кілька кварталів приватних будиночків і будинчищ, а далі - ліс, траса і глибокий, дрімучий ліс аж до Пущі Водиці. все це не може тішити, коли добираєшся вранці звідси до метро, але дуже-дуже тішить, якщо про то не думати, а просто собі гуляти перед заходом сонця поміж хаток, захованих у вишнево-яблучних садах, по вуличках з кущами бузку на узбіччі. влітку, коли достигають абрикоси і сливки, їх можна зривати з гілок, що повилазили за паркан (поки господарі не засікли), а зараз, навесні досхочу насолоджуємося красою цвіту.

 

ще дві абрикоски, дві яблуньки, два бузки і дві квіточки )
oksamytka: (Default)
неймовірний чудовий довгий суботній ранок. відчуття щастя навіть на кінчиках нігтів. відчуття радості, що вихлюпується через мене з очей сльозами. турбота, опіка, дбайливі обійми. дякую-дякую-дякую за все це!!! Коханому і Коханому Богові!
у нас на вікні розквів різдвяник. на місяць раніше. Даньо каже, що квіти у вазонах цвітуть активніше від духу великого кохання, який витає в кімнаті ))) і я йому вірю!
Даньо пішов на пошту відправити листа моїй подрузі, а також на моє прохання на базар - купити багато-багато ківі. сиджу сповнена вдячності йому. хочу постійно повторювати, як ціную все, що він для мене робить. але Даньо у відповідь на це каже, що йому все це робити дуже приємно. і тоді я дякую йому за ці мужні слова! ну, як? як можна не коритися такому чоловікові? )))
oksamytka: (Терезка)
буває так непроглядно важко, що здається, ніхто не зрозуміє, бо ніхто нічого подібно не переживав, і нікому це взагалі не треба. але Бог все це допускає. Він допускає, щоб закривалися якісь двері, щоби потім відкрити вікно. вікно це часто відкривається через інших людей, які самі стають тим вікном, через яке ти нарешті починаєш бачити світ таким прекрасним, яким його створив Господь. дякувати Йому, на моїй такій ще недовгій життєвій дорозі тих людей вистачає.

минулої суботи я чула слова одного з тих людей. вперше зіткнулася з ним в березні під час тренінгу мирянських лідерів. нам, майже 30 людям, показали фільм про нього. це був Нік Вуйчіч, австралієць, мотиваційний оратор, проповідник. тоді, в березні побачила його і в перші секунди охопило співчуття.  але тільки в перші секунди. послухала, що він говорить, і відразу зрозуміла, ця людина не потребує співчуття.

Нік народився і вже 25 років живе без рук і ніг. та коли я дивилася фільм, я мала відчуття, що це я без рук і без ніг, розуміла, що це радше я потребую співчуття - бо не маю такої віри....



oksamytka: (Терезка)
Коли раптом священик починає говорити про щось таке, що мені дуже треба було почути, але про що я навіть близько не питала і навіть не подумала би питати, але що вирішує дуже багато питань у моєму житті, я переконуюся у важливості сповіді й у тому, що про неї колись говорив Іван Павло ІІ - сповідь це реальний шанс людини почути Бога. Вчора я пережила щось таке, хоч навіть близько не сподівалася, від цього радісно і тепло на душі :)))

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 10:17 pm
Powered by Dreamwidth Studios