oksamytka: (sarah jane pic)
Десь на звалищі між будяками,
На вугіллі, що мокне роками,
Янголів два.
Один одному крила воскує,
Один одного в очі цілує,
Дожидають Різдва.

Поруч з ними дитятко гоже
І ніхто розпізнати не може:
Хто кого береже? -
Чи дитятко цих янголів, а чи
Білокрилі - дитятко, що скаче,
В небо важиться вже...

На цій чорній землі що робити
Білим янголам, вугіль дробити,
Чи ридати в блакить?
Кожен янгол волить в цю ж хвилину
В сад небесний віднести дитину,
Але Бог не велить.

Там, де скидано голі ялинки,
Де брудні помаранчів шкуринки,
На померзлій траві
Двоє янголів, з ними дитятко
В кулачкові затисло колядку -
Вже й по Різдві...
Іван Малкович (с)

новий рік зустріла без голосу, й от уже понад тиждень горло відмовляється працювати на повну, тому мінімум слів, максимум тиші, і майже повна відсутність колядок з мого боку. це всіх дивує, але я так дякую Богові за цей досвід, він відкрив мені, як часто я підвищую голос до дітей, як багато говорю того, чого не варто говорити, і яка велика цінність мовчанки.

кількаденний марафон підготовки до Різдва забезпечив чудове затишне родинне свято і... гіпер утому вчора, коли Коханий вже пішов на роботу. це змусило мене проспати майже 10 годин минулої ночі.

за вікнами дощ, незважаючи на середину зими. це мало би тішити, якби не розуміння, що вся зима такою бути просто не може, а цей дощ потім "компенсується" холодним сніговим березнем. очікування березневих снігів не дає радіти теплим січнем. все таки морози і сніг у першій половині зими сприймаються значно легше і природніше. там і підготовка до свят, і самі свята, яким сніг і мороз тільки додають чарівливості. як приємно й радісно потім у лютому вдихати весняне повітря, а в березні вже перевзутися у легкі туфлі!

цьогоріч отримала багато красивезних відкриток і листівок від чудових дівчаток, покажу їх в одному з наступних постів. а поки що покажу ті,які робила і розсилала я )
oksamytka: (sarah jane pic)
якщо запитати в Любчика, що йому подарувати, на 99 % це буде машинка або, конкретніше, джип, решта 1% - він може просто не знати, чого хоче. і насправді це важко - обирати йому подарунки. святий Миколай, для різноманітності, приніс Любчикові "леґо", результат - розчарований малюк у ліжку. але коли Любчиків хресний, а мій брат, Олег зайшов вчора до нас, тримаючи в руках щось велике, вкрите червоним пледом, а потім зняв плед і показав Любчикові подарунок, наш хлопчик втратив мову від захоплення. і не один Любчик :)
а під пледом... )
oksamytka: (sarah jane pic)
дивлячись на наші вересневі фотографії, самій не віриться, що вересень був такий холодний, аж змусив мене власноруч дістати й зібрати обігрівач. на наших знимках сонце, і коли через багато років я передивлятимуся їх, буду відчувати це тепло. а ще розказувати тим, хто дивитиметься зі мною, - того року був дуже холодний вересень, я навіть сама зібрала обігрівач, хоч зазвичай його збирає чоловік, та й вмикаємо його хіба на день-два у жовтні. а хтось буде слухати мене і думати, що я перебільшую - бо ж на фотографіях стільки сонця.
непристойно багато сонячних фотографій )
oksamytka: (sarah jane pic)
весна. субота. чудовий час поритися в шафі.
сьогодні я вирішила провести інвентаризацію всякого нашийного добра. не робила цього відколи переїхала до Даня.

відразу скажу, я не фанат шарфиків. не ганяю за цими аксесуарами, дуже рідко собі їх купую, а один, наприклад, зимовий можу носити кілька років. але якось так склалося, що хоч я їх не шукаю, шарфики, шалики, палантини, хустки самі мене знаходять. наскільки успішно - дивіться самі.



спадщина від бабусі, подарунки мами, подарунки подруг, дещо куплене для Коханого й успішно конфісковане. ага, саме тією нефанаткою шарфів. а ще я не фанатка прикрас.... треба буде і їм влаштувати перепис.
oksamytka: (sarah jane pic)
отакого звіра зліпили сьогодні з Любчиком:


+ )
oksamytka: (sarah jane pic)
деякі мрії, напевно, мають залишатися тільки мріями. принаймні до певного часу.
понад рік тому я написала віш-ліст. ця штука виявилася дуже корисною для мене, впродовж року дуже багато пунктів стали реальністю. 

і магія цього особисто для мене пояснюється цілком раціонально. я часто буваю в такому стані "чогось-хочу-не-знаю-чого". й от посидіти, подумати, чого ж я хочу насправді, буває дуже корисно. в моєму випадку це ще й корисно записати, бо з голови такі думки мають здатність швидко вивітрюватися.

а! ще одне. навіть вже знаючи і пам"ятаючи чого хочу, часто не маю відваги чи снаги якусь конкретну річ піти й купити. а перелік речей, які не тільки хочеться мати, але й потрібні, працює і як чарівний копняк.
в минулорічному віш-лісті була одна штукенція, котра вже довгий час була нам у господарстві конче потрібна. принаймні, я так думала. проста висока циліндрична ваза, середнього діаметру. вдома є вази або дуууже "худі" або низькі й широкі. і 70 % букетів в них не влазить.

купила я собі таку вазу понад місяць тому. раділа, як слон таблеткою. ваза стояла на підвіконні, а я все чекала, коли Коханий подарує квіти, аби її обновити. кілька днів тому Даньо приніс букет міні-трояндочок. втішилааааааася.
поставила красу біля компа.
не минуло й години, як ваза полетіла на підлогу. розбилася.
і ви знаєте, я навіть не сильно розстроїлася. просто подумала: значить, ще не час...
добре, що квіти залишилися цілі :)
oksamytka: (sarah jane pic)
а пам"ятаєте я писала, що на пошті майже два тижні мене чекала посилка від невідомого Санти, поки ми були в Тернополі? так от, не пройшло і ще двох тижнів, хочу про неї розказати. бо ми сьогодні вранці мали чудовий сніданок з кавою і какао, в яких плавали маршмелоу із тієї посилки.

осьщо я знайшла в пакунку )
oksamytka: (sarah jane pic)
яка гарна пора!!! почали прилітати сови зі святковими вітаннями. вже є від Юлі [livejournal.com profile] dziga_ya, Наді [livejournal.com profile] moy_compas, Ані [livejournal.com profile] kolomyika  і Лани [livejournal.com profile] lana_svitankova. дівчатка, дякуємо вам за подароване тепло і красу!

ще )
oksamytka: (sarah jane pic)
оо, тааак, цьогоріч я була дуже чемною дівчинкою. бо Миколай ну дуже вже потішив! по-перше, вранці я знайшла під подушкою набір фарб, коробку трюфелів і коробку тофіфі, по-друге, на Даньовій роботі нам перепало вдвічі більше пакунків, ніж мало би перепасти (замість 3-ох аж 6 святкових комплектів цукерок), по-третє, кумася написала, що квитки є і вона приїде до Києва. Укрпошта сповістила мене, що для мене є бандероль, а там виявився неймовірно красивий подарунок від Олі [livejournal.com profile] bl_olen з Дніпропетровська: дві маленькі дзиґи, ложка і скринька, розписані петриківкою, яку я з дитинтсва ніжно люблю. і як Оля знала? Миколай передав?

ввечері Олег привіз із вокзалу передачу із Австрії для Уляни. величезна коробка австрійських солодощів, з-поміж яких був шоколад якоїсь приватної шоколатерії: чорний без цукру, з трюфелем, вишневим джемом і чилі - мммм... а ще - арахісове масло і півкілограмова пачка печивок із прянощами!!!

не сплю, чекаю поки спечеться сирник на завтрашнє свято. і мене потягло на спогади.

пам"ятаю як 18-го грудня три роки тому, заникавшись у забитий куток в одному з коридорів 2-го пологового будинку м.Києва, я ридала мамі в трубку: "ууууу, я ніколи не народжу, уууууу, я і новий рік тут зустрічатиму, уууууу, хочу додому, ууууу......" мама, як могла, намагалася мене підбадьорити: не переживай, Миколай принесе тобі подаруночок. маючи на увазі, звичайно, Любчика )))

коли я прокинулася суботнього ранку 19-го грудня, то вперше за багато років під подушкою не знайшла нічого. звичайно, Миколай не приходить до жінок у відділення патології вагітності, де їх по 6-8 штук в палаті, тусуються і стогнуть, мріючи чимшвидше розродитися. більше того, я прокинулася, почуваючись цілком прекрасно - і це засмучувало найбільше, бо вже ж так чекалося на ті перейми, на хоч якийсь біль. глухо було. як в танку. настрій - гірше не бувало. мама знов подзвонила, я сказала щось цинічне про подарунки... а опівдні до мене прийшли Даньо, Олег і Ляся. нанесли смачностей, ноут, аби я не скучала, й сказали, що в мене явно опустився живіт. подумала, що вони мене втішають, сама-бо нічого такого не помітила.

потім лікарка моя, з якою я домовлялася про роди, покликала мене на огляд. вона саме заступила на добове чергування. подивилася, усміхнулася багатозначно і сказала: ну, може, сьогодні й народиш, а може і завтра. досі запитую себе: що насправді означала ця її усмішка і ці слова? але нехай, що би вони не означали, але вже зовсім скоро я відчула потягування в попереку. сиділа на ліжку, вишивала (хоч і свято, але мусіла просто чимось зайняти руки), слухала теревені сусідок по палаті й боялася навіть думати, що це вже почалося.

телефон майже розрядився і я поставила його заряджатися. через якісь півтори години подзвонив мій брат, який перед тим 6 років був у ВБ, і ото напередодні повернувся в Україну. стали ми розмовляти. я ходила сходами вгору-вниз. не знаю скільки разів. спина боліла, а я собі тихо тішилася. потім сіла на лавочку в коридорі. просиділа добрих пів години. закінчила розмову. було десь приблизно 15.30. встала і відчула це - води!!! їх було багато, тому ні з чим не можна було сплутати. погнала в палату, телефон знову був майже розряджений. подзвонила лікарці, Даньові. перша примчала на огляд. підтвердила початок родів. але сказала, що Данила ще рано викликати. він збирався їхнати на Службу Божу, вона порадила йому так і зробити. але я попросила їхати до мене. і добре. не знаю, як була би без нього до 21 години.

в мене була ейфорія, тому болю я майже не відчувала. дівчата по палаті ще дивувалися, що я так бодрячком тримаюся - ганяю, збираю свої речі. але після клізми я вже не була така геройка, а коли в районі 17-ї спустилася в родзал, то почувалася згустком болю. мене шалено трусило. прямо зараз трусить, коли згадую. ходити було боляче. стояти теж. сидіти - взагалі. дуже хотілося прилягти. але цього не дозволяли, фітбол видавався знаряддям тортур. зараз розумію, що даремно тоді не слухала лікарку і не ходила, але тоді в мені не говорило ніяких поривів, інстинктів чи здорового ґлузду, тільки одне дике бажання - втекти із свого тіла. о 19 я вже умоляла про анестезію. саме Даньо був прийшов. тоді мені сильно-сильно полегшало!!! ох, 2 години розслабону, а з 21 знову почалося... цей проміжок пам"ятаю найменше. час повз повільно. пішли потуги, а мені не дозволяли тужитися і це був повний капець. блін, досі пам"ятаю цей біль...

близько опівночі мене накрили біленьким простирадлом і повезли в операційну. від лікарів я чула якісь уривки фраз: падає серцебиття, не тужиться, не старається. в операційній на мене дружно покричали з десяток чоловіків, хтось тримав за руку, хтось тиснув на дно матки, лікарка моя просила і сварилася. а я не могла зрозуміти, що вони всі від мене хочуть. був момент, коли мені вже все було по барабану. здавалося, це не закінчиться ні-ко-ли. але роди тим прекрасні, що рано чи пізно вони таки закінчуються. в 00.05 20 грудня в мене на пузі вже лежав синій Любчик. мені показали, як він був обвитий пуповиною. я думала, що в операційній я провела добру годину, а виявилося - не більше 15 хвилин... а далі шиття, остання година в моєму житті, коли я ще була "старою Оксаною". як тільки мене перевезли назад в родзал, де Даньо з Любчиком на руках чекав мене, і як тільки я почула його перше "еееее" - все, геть усе помінялося.

я довго не хотіла визнавати цих змін. але вони відбулися. за три роки бувало по всякому. та я ніколи не пошкодувала, що влізла в це. діти - це дуже, дуже, дуже кльово!!! вони приходять, щоби перевернути наш світ, наші уявлення про життя, пропустити нас крізь м"ясорубку і крізь сито, витрушують все зайве, руйнують стереотипи, витягують на поверхню найглибші комплекси й визволяють від них. діти звертаються до дітей всередині нас самих. і зцілюють цих дітей.

поки писала, сирник спікся, 20 число настало. з Днем народження, Любчику - моє велике дорогоцінне благословення!!!
oksamytka: (одрі)
ооооок, шо в нас цікавого останнім часом?

підрізала волосся на 10 см. сили чекати коли буде час вибратися в перукарню вже не було. волосся лізе немилосердно, та ще й плуталося. так шо це і був мій переможний кінець (до того не стриглася рік, та й то тоді волосся тільки на сантиметр підрівняла). дуже хотілося дотягти так до весни, але яка різниця, все одно доводиться його зав"язувати повище і потугіше, щоб Терезка не дотяглася )

сходила до сповіді. всі домашні вже хотіли їхати цієї неділі до василіан, боялися, що в Патріаршому соборі вже надто холодно, але підлаштувалися під мене, за що їм велике дякую! а в соборі, до речі, виявилося досить тепло. там є кілька батарей і повітря вже не таке морозне, як було рік тому. і взагалі там сьогодні було дуже добре. сповідь в о.Андрія - само собою. Служба - теж. але ще були Блаженніші Святослав і Любомир, а навколо них завжди така атмосфера особлива - святкова дуже!

після Служби заїхали в Укрдім, на Книжкові контракти. треба було купити для Терезки і Юстинки подарунки від Миколая. сподівалася на стенд "Абаби", а їх там цього разу не було :(
Аню [livejournal.com profile] rozmaita, сорі, що не задзвонила тобі, забігла туди на 10 хвилин, діти в машині вже комизилися, чекаю тебе в гості ;)

в п"ятницю приходила Мирослава. так добре поговорили з нею. тільки мало. треба буде вибратися якось на каву після Нового року.

в суботу відправила подарунки слінгомамі із Запоріжжя та її двом доням. граюся в гру "таємний слінгосанта" в спільноті слінгомам. завтра піду забирати свій пакунок. так цікаво, що там!!!

читаю "Шлях художника" (хоч українською назву певно правильніше би було перекладати як "шлях митця"). поки що тільки читаю. думаю, після нового року попробую писати ранкові сторінки. це має помогти привести в порядок кашу в голові. щодо завдань - побачимо, може і з ними вдасться щось придумати. є спокуса відкласти це "до кращих часів", але коли вони будуть, думаю, може таки варто зараз?...

друзі вже розсилають святкові листівки, а мені ще нічого не прийшло, а я їх тільки закінчую робити. надіюся, найближчими днями дороблю і відішлю )

обдумую меню на Любчиків дн. хочу спекти два тортика. напевно щось таке як минулого року і сирник. по ідеї має зібратися все сімейство, може і три торта треба?...

сильно думаю про Тернопіль. їх замело. надіюся, до того часу, як ми будемо туди їхати, таки розчистять все. не хочу Різдво в Києві.

а до поїздки треба залізти в свій віш-ліст, писаний рік тому, зробити підсумки й оновити його. все таки діє ця штука :)
oksamytka: (Default)
з четверга я з донею гуляємо в слінгу. яке ж це приємне відчуття, коли дитина сопе тихенько на грудях, така тепленька і ніжна, а ти собі ходиш з вільними руками! до того замотувався тільки Даньо, бо мені зовсім не йдуть горизонтальні намотки. а то я спробувала її вертикально замотати, і нам сподобалося )))

в суботу охрестили Терезку. більшість із запрошених на цю подію не прийшли, тому вийшло дуже камеральне свято. мама моя купила для Терезки нереальну сукню - з трьома підспідницями і неймовірною кількістю рюшечок ))) перехресно покумилися із давнім другом Денисом, чоловіком [livejournal.com profile] kolomyika

готуючи торт і кексики для солодкого столу з нагоди хрестин, ми з мамою угробили наш старий міксер "рось", ні з того ні з сього з нього пішов дим, і мотор пішов спати. мама дуже бідкалася, а я втішилася - нарешті буде нагода купити новий потужніший, зі стаціонарним кріпленням, який я давно хотіла. та й гроші на день народження мені подарували вчасно )

цьогоріч на день народження від Даня я отримала ще один омріяний подарунок - набір кухонних ножів. я кайфую від того, як легко ними нарізати-шинкувати. до речі, дякую дівчатам[livejournal.com profile] lulochek і [livejournal.com profile] cvitulja за вітальні відкритки, а Ані [livejournal.com profile] kolomyika за власноруч змайстровану для мене ляльку - в мене ніколи не було нічого подібного! кумася Дана подарувала практичні речі з мого віш-ліста: форму для кексів і баночки для спецій ) 

після пологів мене несподівано пробило їсти мед. до того я була налаштована до цього продукту цілком нейтрально, хіба що тільки м"ясо і овочевий салат любила ним приправляти. 

всі мене запитують, як Любчик сприйняв свою сестричку ))) і я всім відповідаю, що добре. ну, він так буває активно навколо неї крутиться, що доводиться дещо збавляти йому оберти, інакше він може задушити її в палких обіймах і поранити палкими поцілунками, але загалом з того, як він до неї ставиться і що говорить, роблю висновок: він сприймає її як члена нашої сім"ї.

всяко буває, але в цілому я розраховувала, що з двома малюками буде важче. в Терезки вже добрий тиждень якісь підступні шмарклі. лікарі таким маленьким радять тільки соляний розчин, але нам шось не допомагає... та й Любчик розшмаркався, маю підозру, що це таки реакція на тополиний пух. 

ну і як бонус -
новоохрещена раба Божа Тереза )
oksamytka: (Default)
нарешті дорвалася до комп"ютера. Любчик зацінив мультики, і тепер варто мені ввімкнути комп, як він біля мене тут як тут зі словами: "куці такі", шо перекладається, як "включи "тачки"! рано чи пізно цього слід було чекати... крім "тачок" в нього в смаках виділяється "баранчик Шон", "паровозик Томас" (Чаннінгтон вперто не хоче дивитися, мож тому шо нема української озвучки...) і ше всілякі ролики з ютюба з машинками, тракторами, паровозиками, літачками.

саме тому я довго не могла похвалитися посиденьками з чудовою приятелькою, про яку згадувала в понеділок. а приходила до нас Оленка [livejournal.com profile] mary_saggit. так приємно, що вона сама зателефонувала, сказала, що зараз в Києві і хоче в гості!!! ми сиділи, пили ройбуш з пирогом, а час летів собі непомітно. яка ж вона світла і ніжна дівчина! її цікаво слухати і їй легко щось розповідати. шкода, що за такі нечасті й короткі зустрічі поговорити можна небагато про що. перед тим, як приїхати в Київ, Оленка була у Львові, і привезла нам звідтам солодощів. ну, і без нової порції тюльпанів не обійшлося ))) так шо попри мороз за вікном, весна в нас удома триває вже добрих два тижні.

а сьогодні прийшов лист із Британщини від [livejournal.com profile] lulochek. із весняно-вітальною листівкою та перекидним календариком із дуууууже затишним знимками. фотографувати їх я не стала, бо хочу закінчити пост, поки не прокинулося моє Диво ))) Людочко, дуже дякую тобі за приємні несподіванки!

oksamytka: (Default)

[livejournal.com profile] lana_svitankova, [livejournal.com profile] hudozhnytsya, [livejournal.com profile] olena_kvitka, [livejournal.com profile] kolomyika, [livejournal.com profile] regina87, [livejournal.com profile] moy_compas[livejournal.com profile] mary_saggit, [livejournal.com profile] snigynka, [livejournal.com profile] marimarfa, [livejournal.com profile] danka_v_dorozi, Мирослава, дякую за ваші слова, за увагу, за зусилля! хоч свята минули, ваші відкритки тішать моє око й зігрівають серце! кожна з них особлива і дуже дорога. але ще дорожчі мені ви! 

жмб

Jan. 4th, 2012 07:32 pm
oksamytka: (Default)
сьогодні я вперше в житті прокинулася в сльозах. плакала уві сні, а коли вирвалася з того сну, зрозуміла, що сльози реально котяться по обличчю. кілька хвилин не могла спинитися. снилася дитина з гарною слов"янською зовнішністю, покинута батьками, голодна, просила в мене їсти й обіймала мене маленькими рученятами... а потім я прийшла до священика, обличчям зарилася в епітрахиль і розридалася від внутрішнього болю, він гладив мене по голові, а я ридала-ридала...

1 січня я прокинулася тієї самою людиною, з тими самими турботами, страхами, радощами, щастям. Новий рік, як завжди останнім часом, нічим особливим не відзначився. з 30 грудня ми в Тернополі. Даньо ще їздив у Київ на концерт. привіз мені 4 великих конверти, з-поміж яких від куми Дани з прегарним віршиком для Любчика, від Оленки[livejournal.com profile] mary_saggit і Любочки[livejournal.com profile] marimarfa. дякую вам, дівчатка! :)

завтра друге планове узд, трохи моторошно...
oksamytka: (o)
випадково знайшла в зошиті свій минулорічний віш-ліст, він скромненький, складається лише з 10 пунктів, але приємно було виявити, що половина бажань здійснилася. і це при тому, що, написавши, я відразу про нього забула ))) вирішила подумати-подумати і скласти повніший віш-ліст на наступний рік або навіть на найближчу п'ятирічку, якщо мега бажання з нього збудуться навіть до 2017-го, буду тішитися! поки написала, вже окремі бажання навіть збулися. Миколай приніс мені бажане причандалля для виготовлення відкриток: стрічки, різний красивий папір, макетний ніж і макетний килимок!!! :)

позначене помаранчевим - у процесі :)
хотіти не вредно :) )
oksamytka: (Default)
це прекрасно - прокидатися, потягуватися солодко під ковдрою. а потім Даньо відгортає ковдру і приставляє до мого носа горнятко з кавою. і це теж прекрасно! сісти в ліжку в ранковому напівмороці, шепотіти одне одному про сни, щоб не розбудити Любчика, пити каву та їсти канапку з останніми шматками копченого бекончика :)))

і байдуже, що в мене сьогодні все було шкереберть, валилося з рук і виходило косо-криво, байдуже, що розлився чай на відкритки, які я робила дорогим людям до свят, що мигдалеве печиво в духовці перетворилося на плоскі сухі пляцочки, а фаршировані печериці вийшли дивними на смак.

зате! у суботу ми охрестили маленьку Юстинку! і пережили справжнє цунамі в квартирі: прийом на 25 людей це вам не хухри-мухри! :) днями ми з Даньом купили бомбезні подарунки для Любчика на Миколая і день народження: великі дерев"яні санки та красивий, легкий і теплий напівкомбез LENNE. люди, ну після таких подарунків сніг точно має бути!

вчора мені прийшло різдвяно-новорічне привітання від Надійки [livejournal.com profile] hudozhnytsya, а сьогодні до мене в гості приїжджала Лана[livejournal.com profile] lana_svitankova і привезла ядрьоний козячий сир томет! яке це щастя їсти й отримувати насолоду від цього! може, це надто гедоністичне твердження, але після двох місяців насильного впихання в себе продуктів, що не мають смаку, запаху і кольору (про інакші я навіть думати не могла!), словом після того жаху, я дійсно почуваюся щасливою, коли смакую крем-супчик з броколі, гарбузово-картопляні ньокі чи банальні відбивні "по-французьки" з домашнім майонезом!

і все, чого можу бажати, щоб ви, мої дорогі, були здорові, щоб вам було добре!

oksamytka: (Default)
Даньо повернувся з Москви! отже, перші з чотирьох гастролей на найближчі півтора місяці позаду. навіть не знаю, хто тяжче переживає розлуку з ним: я чи Любчик. в Любася за Даньової відсутності збився режим сну, як тільки хтось відкривав вхідні двері, малюк підривався і прислухався, чи то часом не тато... трошки із запізненням я отримала подарунок до Дня матері. Даньо привіз із Москви "Все о том, как вкусно есть"! на це свято коханий виконує мої кухарські забаганки ) а в суботу ми поїхали до Пирогова. там були нереально красиві хмари! і повітря таке! ми і не помітили, як пролетіло три години. потім поїли піцу і поїхали додому. а вдома так приємно і затишно! гарячий чай з шоколадним тортом, легкий весняний дощик за вікнами, і ми разом! 

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 10:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios