oksamytka: (Default)
вже добрі два тижні сідаю писати сюди, пишу, потім прокидається Терезка, поки ношуся з нею і присипляю знову, натхнення вивітрюється або з"являються інші нагальні справи, тож написане до того витирається... якщо ви читаєте ці рядки, значить Терезка спить дуже вдало (вчорашній пост як раз писався в короткій перерві між прокиданнями...). за останні 5 днів у неї виросли два нижніх зубчики - її перші. вона дуже, дуже, дуже погано спить вдень. засинає тільки в слінгу, з якого перекласти її нереально.

вчора прийшли дуже добрі новини від отця Андрія - він практично здоровий, і це вперше за 4 останні місяці дало можливість видихнути...

ще вчора ми їздили в Українку до Оксанки і Лесі. Терезка порадувала нас гарним настроєм, настільки, що я мала можливість дуже добре поговорити з Оксанкою, а ця розмова була дуже будуюча.

закінчила слінгобуси для Терезки і для себе. під колір Зари Сендсторм. раніше планувала в"язати під Пейслі Ліберті, але шарфик зараз у Соломії, тому нам би вони все одно не були актуальні. кілька разів, коли температура була досить низька, я не втрималася і таки вигуляла нашу слінгокуртку. дуже зручно так гуляти, коли одна верхня одежина на двох :) і тепло, і комфортно, і голову не треба сушити, в що дитину вбрати, щоб не переохолодити чи не перегріти.

дуже ціную теперішній стан прийняття. навіть не тішу себе ілюзіями, що це буде перманентно, бо типу вийшла на вищий духовний рівень. просто приймаю навіть те, що це буде не завжди і радію, що цей стан є на даний момент. приймаю всі дрібні побутові нестикування. приймаю весь наш гуртожиток, усміхаючись на різні незручності. приймаю Терезчині проблеми зі сном. і те, що крім дітлахів мало на що вистачає часу. за все дякую! за все прославляю Його!
oksamytka: (o)


сьогоднішній день, як і кілька попередніх, приніс багато добрих думок, умиротворення, прийняття, і просто радості й приємних новин. у такі моменти хочеться вірити, що все вийде, хочеться вірити в себе. знову і знову запитую себе: чи варто продовжувати і поглиблювати своє захоплення фотографією та виводити це на якісно вищий (не буду казати "професійний", бо про це навіть мріяти боюся) рівень. є фотографи, роботами яких я не перестаю захоплюватися. дивлюся на них і розумію, що ніколи не зніматиму так. але моментами зблискує думка: та і не треба знімати ТАК. треба йти, розвиватися своїм шляхом. головне не боятися і йти...

знову

Sep. 11th, 2012 10:57 pm
oksamytka: (Default)
багато про що хотілося би тут написати. але вистачає тільки на
всяке моє )
oksamytka: (Default)
бувають миті, коли здається, що світ сходить на пси. стає страшно. тому не люблю дивитися новини на українських телеканалах - після них якась суцільна безнадія. ніби підлога під ногами починає хитатися і хочеться вхопитися за щось, що допоможе втриматися, не впасти. в такі моменти я собі думаю: Бог подбає про те, що не залежить від мене... але крім такої медитації є щось... еемм... словом, те, що змушує вірити і знати: насправді Бог уже подбав.

банальна фраза, яку ми часто повторюємо людям у їхніх труднощах "все буде добре", в дійсності не така вже й банальна. вона має сенс. бо в цьому шаленому ритмі світ ще може зупинитися, затамувавши подих, і дивитися сюреалістичне відкриття Олімпійських ігор, бо той таки Олімпійський вогонь знову загорається; бо, незважаючи на смог, Різдвяна зірка показує шлях усім, хто шукає; бо є люди, які готові не заради вигоди допомагати потребуючим, провідувати в"язнів і хворих, віддати таку потрібну самому сотню на лікування незнайомій дитині, про котру почули по радіо і не боятися, що їх ошукають. бо є люди, які годують тваринок у своєму дворі. бо є гроза і веселка. бо сніг рипить під ногами. бо діти усміхаються і граються, і їм байдуже в скількох квадратних метрах вони живуть. бо є кого обійняти. і є ті, хто обіймуть. назавжди запам"ятала слова блаженнішого Любомира Гузара про те, що добра в цьому світі більше; просто зло помітніше, бо воно неприродне... 

отже, все буде добре! а ця осінь нехай буде золотою і оксамитовою :)

oksamytka: (Default)
такий тихий благословенний ранок. вперше за останні місяці випите горняточко кави - наново пережитий смак чарів... розмови... обійми з коханим і дітками... молитва... відчуття спокою і рівноваги... Бог огортає Собою...


  • Любчик малює з кожним днем краще
  • я підстригла Даня, поки Терезка спала на мені в слінгу
  • закінчую робити подарунок до річниці весілля Соломії й Романа - вирішили з Даньом зробити їм весільний альбом
  • трав"яний чай зі шматочком тортика, ммм!.. (Данко, впізнаєш свою мелісу? ;))
  • в Даня ще один концерт сьогодні ввечері, і - віііііідпустка! до середини серпня!
  • гарного вам дня! :)*
oksamytka: (o)
два дні тому обговорювали цю тему на "Обнові". доповідач приємно здивував мене, бо не оперував абстрактними поняттями, а цілком такими конкретними речами. і ніби нічого нового не прозвучало, але дуже потрібно було почути те все в цілісному викладі. шкодувала тільки, що не маю записника. а пам"ять на добрі речі в мене коротка. зараз тільки більш менш точно пам"ятаю, перелічені Славком порушники миру )
тепер, коли наступного разу мене буде крити, я перечитаю цей пост :) 
oksamytka: (love)
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви. 

                                © Ліна Костенко.


в голові крутиться вірш Ліни Василівни, але чомусь слово "вечірнє" вперто заміняється підсвідомістю на "осіннє"...

напевно дається в знаки втома останнього року або ще не відпускає післяпологова депресія, котра плавно переросла в осінню. не можу дати лад своєму настрою: перепади, перепади, перепади... прошу в Бога для себе мало - миру в душі! такого, щоби забути про себе зовсім. не чекати уваги, не чекати обіймів, не чекати гостей, не чекати подарунків долі. лише віддавати. всю себе. горіти. свічка цінна полум"ям, яким вона горить, а не воском, що лишається після згорання. слова Екзюпері, які не виходять з голови вже добрий місяць. не хочу старатися бути добрим другом - хочу бути добрим другом. не хочу робити людям приємне - хочу любити. як добре, що ми зараз у Тернополі. тут почуваюся якимось чудернацьким персонажем японських тривіршів. суцільне споглядання в душі. вчора, коли ми втрьох з Даньом і Любчиком гуляли набережною після заходу, цей мир прийшов, торкнувся серця. я отримувала задоволення від фотографування ставу, котрий все життя чарує мене, взагалі отримувала задоволення від самого процесу фотографування. зупинялася, щоби роздивитися відблиск останніх сонячних променів на воді, веслувальника, рибалку, качок, а потім бігла - наздоганяла чоловіка і сина, куталася в їхні обійми. я щаслива - маю ці троє обіймів: Данила, Любчика, Ісуса :) дякую! амінь.

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios