oksamytka: (Default)
а знаєте, чому мій жж називається "Маленький Будячок"? бо це я :) 6 років тому я познайомилася із життям однієї із найвидатніших святих Церкви - Терези від Дитятка Ісуса. вона жила наприкінці 19 століття у Франції, була 9-ю дитиною в сім"ї Людовіка й Зелі Мартен. 9 із 24-ох років життя Тереза провела в закритому монастирі босих кармеліток і за життя нічим надзвичайним від своїх сестер не відрізнялася. померла в 24 роки від туберкульозу.

але було таки щось. помітивши в Терезі неординарну душу, матір настоятелька попросила її записати свої духовні переживання від народження і описувати їх постійно. так і з"явилася на світ "Історія однієї душі". в цій історії, прочитавши яку, я ніби заново народилася, Тереза називає себе маленькою квіткою з Божого саду. і каже, що Бог однаково любить і пишні пахучі троянди, і маленькі непримітні квіточки...

основна ідея Терезиної духовності - щоб наблизитися до Бога, не обов"язково робити величні героїчні вчинки, вмирати мученицькою смертю, проводити відчайдушну місійну діяльність. вистачає щодня робити маленькі вчинки любові для своїх ближніх, настільки маленькі, що зовсім для ближніх непомітні, але однаково помітні для Бога. в цьому полягає Терезина Маленька Дорога до Бога - щось цілком нове і таке, завдяки чому мільйони людей в усьому світі отримали велику надію.

Маленька Дорога зробила Терезу, маленьку нічим не видатну монахиню, Вчителем Церкви. цей титул крім неї за всю історію Церкви отримали тільки дві жінки: свята Тереза Авільська й свята Катерина Сієнська. з часу нашого "знайомства" Тереза стала для мене справжньою подругою і сестрою. а її Маленька Дорога стала моєю дорогою. я чудово усвідомлювала і усвідомлюю, що до маленької квітки мені далеко. я можу бути тільки маленьким будячком, що росте при дорозі, запилюжений і ще більше непомітний нікому, ніж маленька квітка... але це не причина для смутку чи відчаю! це ще одна нагода для розуміння, якою великою може бути Божа Любов, яка огортає своєю увагою навіть колючого будячка )))

коли Даньо дізнався про Терезу, полюбив її, як і я. і ще до весілля ми вирішили, що нашу першу донечку назвемо на честь цієї святої.
oksamytka: (love)
це не інакше як подарунки Згори! ну, а як пояснити, що в такий емоційно важкий для мене період майже одначасно від дорогих подруг приходять ці кольорові конверти? а в них - найпотрібніші, найщиріші слова! дякую вам, дівчата! ;) 



Read more... )
oksamytka: (Default)
якось по-особливому зараз відчуваю Божу любов. і тааааак хочеться затримати це відчуття. і не затримую його. бо знаю, щойно закрию долоню, як воно випурхне. стараюся насолоджуватися кожною його миттю. в колі друзів на лісовій галявині. серед високої трави і тендітних дзвіночків. коли призахдні сонячні промені просвічують крізь листя і граються з повіками. коли сміються Коханий чоловік і синочок. коли зустрічаю жест розуміння і підтримки. коли бачу в очах радість зустрічі. все це моя молитва. і в усьому цьому є Він!

oksamytka: (Default)
я тут собі подумала (а суботні ранки - чудовий час, щоби думати про приємне!): я щаслива людина. я кохана жінка. мій чоловік вміє слухати і чути, він думає і старається для нашого сімейного добробуту в усіх сферах. вчора я спекла для нашої великої родини великого яблучного пляцка, і я щаслива бачити, з яким задоволенням рідні смакують ним! я перемагаю свою лінь натягати на себе купу лахів, щоб вийти на вулицю, і ми знову часто гуляємо незалежно від погоди. мене душить ніжність, коли Любчик спить згорнутий калачиком під моїм боком! радію, коли вперше вранці виглядаю у вікно. радію, коли там біло-білісінько від снігу чи коли накрапає дощ...

найбільше джерело щастя )
oksamytka: (love)
«усім кораблям у морі, усім портам, моїй родині, моїм друзям, а також незнайомим мені людям. це і послання, і молитва. скитаючись, я нарешті знайшла істину. у мене є те, що шукають усі, але знаходять одиниці: єдина людина, яку мені судилося кохати все життя. він і я – діти Аутор-Бенкса і таємничої синьої Атлантики. він той, хто сам досяг усього, він як ніхто вміє цінувати ті прості радості, котрі дарує нам життя. він – моя гавань і мій дім. ні вітер, ні негода, і навіть смерть не зможуть цей дім зруйнувати.
 
а тепер молитва:
Господи, зроби так, щоби всі люди у світі пізнали любов, подібну до моєї. нехай ця любов зцілить їх, бо вона руйнує почуття заздрості, провини та жалю, вона нищить злість. Господи, молю тебе про це. амінь.»

*** )
oksamytka: (o)
 
буяння цвіту минає як шаленство закоханості. у післяцвіття ніхто не бігає з фотоапаратами по ботанічних садах, і зародки плодів залишаються в тиші дозрівання, немов любов, що несміливо пізнає себе саму, сховавшись від захопливих поглядів юрби. пелюстки післяцвіття змішуються з вуличним сміттям і теж перетворюються на сміття. закоханість скидає із себе усе найпривабливіше, немов луску, під якою ховається чисте почуття - не таке яскраве і п"янке, але справжнє і плідне...

+++ )
oksamytka: (Default)
не так багато людей знають, що мій рідний брат Олег зустрічається з Даньовою рідною сестрою Уляною. вони чудова пара, якій довелося подолати чимало випробувань на шляху одне до одного (одним із цих випробувань була і я), та й досі ведеться нелегко, бо живуть в різних містах, вчаться... Олегові ще рік вчитися на актора, Уляні - два роки відбувати пари в київській консі. так хочеться, щоб вони все витримали, через усе пройшли. причому не тільки з альтруїстичних і романтичних міркувань, але й із суто практичних - дуже зручно, коли братова дружина - чоловікова сестра ) нашій четвірці разом дуууже весело! молюся, щоби такі стосунки між нами всіма збереглися назавжди.
 
дай персик! )
oksamytka: (Default)
три роки тому мала розмову з одним польським священиком-монахом-францисканцем-біритуалістом. ми довго говорили, читали Святе Письмо, що відкрилося для нас на Павловому посланні до римлян, на прощання він поблагословив мене і дав мені маленьку картку з польськомовним текстом під назвою

Абетка Любові

1. Поважай кожну людину, бо в ній живе Христос. Зважай на іншу людину, Твого брата...

2. Думай добре про всіх – не думай погано ні про кого. Намагайся навіть у найгіршому побачити щось добре.

3. Говори завжди доброзичливо про інших – не говори про ближніх погано. Виправи кривду, завдану словом. Не роби між людьми ворожнечі. Поєднуй зі словом серце.

4. Розмовляй з кожним мовою любові. Не підвищуй голос. Не проклинай. Не завдавай прикрості. Не змушуй плакати. – Заспокоюй і проявляй доброту.

5. Пробачай все і всім. Не ховай в серці образи. Завжди першим простягай руку до згоди.

6. Чини завжди на користь ближнього. Роби кожному добро, так само, як прагнеш, щоб Тобі робили. Не думай про те, що хто Тобі винен, але про те, що Ти винен іншим.

7. Співчувай у терпінні. З охотою поспішай на допомогу, з розрадою, потішанням, серцем.

8. Працюй ретельно, бо з плодів Твоєї праці користають інші, так само, як Ти користаєш з праці інших.

9. Приєднайся до спільної допомоги ближнім. Відкрий свої обійми вбогим і хворим. Роби пожертву. Намагайся помітити потребуючих навколо Тебе.

10. Молися за всіх, навіть за неприятелів.
oksamytka: (Default)
наніч тішу себе одним-двома віршами о.Яна Твардовського - хочеться читати їх повільно, вдумуватися в кожен рядок. і так дивно виходить - кожному рядкові вдається мене вражати і дивувати. давно такого зі мною не було від читання поезії. переклад дуже добрий. коли читала вірші Кароля Войтили, то ледь мозок об них не зламала - польською вони розумілися краще за український переклад... але я не про це.
а про рядок, який кілька днів тому був дуже доречним до прочитання. о.Ян просить в Ангела Хоронителя про тих, у кого випали молочні зуби віри... як гарно сказано. в моїй уяві надія - це така ніби константа: є або нема і крапка. а віра й любов чомусь живуть своїм життям, народжуються, ростуть. позавчора мала розмову з подругою про любов. і ще раз прикро було усвідомити, як людям, які сприймають любов окремо від Бога, важко дивитися на любов, як на об"єктивну істину - на щось таке, що існує у своїй повноті та реальності незалежно від того, що ми про неї думаємо. ми говорили про пристрасть і про те, що люди плутають її з любов"ю, про те, що вона минає, і про те, як часто пари виявляються до того не готовими.
пристрать - то ніби молочні зуби любові.
дитина з молочними зубами не може уявити, що існують зуби кращі за її, міцніші, витриваліші, дорослі. їй добре з її зубами, вони ними жує і не хоче думати про біль, з яким вони випадатимуть, аби на їхнє місце з"явилися якісь інші зуби. їй добре і так. але молочні зуби неодмінно випадають. в когось раніше, в когось - пізніше. і буває так, що здається, ніби це кінець, і жоден інший зуб не виросте на їх місці. часом молочні засиджуються надовго і їм доволиться "помогти", щоб на їхньому місці виросли нові. ну, хіба не так із любов"ю?
і з вірою точно так само. я коли бачу палкого новонаверненого християнина з його повним ротом молочних зубів, завжди молюся, щоби він добре пережив період випадіння і переходу до дорослих. і якось дуже переживаю як то буде. так хочеться захистити від болю, від страшних операцій...
може, о.Ян мав на увазі щось інше, але я це якось так зрозуміла.
oksamytka: (одрі)
тиждень минув під знаком жіночого кіна. передивилися з Даньом "Жінок", "Ходять чутки", "Сніданок у "Тіффані" (так, так, я досі не бачила цього фільму, це як раз той випадок, коли можна мені сказати: як? невже ти досі не бачила "Сніданок у "Тіффані"???). вчора ми ходили в кіно на "Життя спочатку". але про все попорядку.

от тібя ми бєз ума! )
oksamytka: (серце)
«життя первірить ціну вибору, як і ціну та справжню велич любові. найбільше перевіряється вона тоді, коли емоційно чуттєве переживання слабне, коли певним чином сексуальні цінності втрачають вагу. тоді залишається тільки цінність особи і виявляється ступінь правдивості любові до неї. якщо любов дійсно була самовіддачею та обопільною приналежністю осіб, то вона не лише встоїть, але й посилиться і зміцниться. якщо це був лише певний відгомін чуттєвості та емоцій, то втратить будь-який сенс. особи, які брали в ній участь, раптом опиняться в порожнечі... кожна людська любов має пройти через якесь випробування, і лише після цього виявляється її справжня цінність...»

за його словами, лише пройшовши таке випробування, людська любов стає спокійнішою і повноціннішою, бо перестає крутитися навколо своїх почуттів і ходити за собою, а вирушає в дорогу за тим, кого любить.
oksamytka: (серце)
нині з Даньом їдемо в Тернопіль, який я продовжую називати "домом", бо змиритися з думкою, що я киянка, ніяк не можу. кілька днів тому я отримала київську прописку, але я стараюся про це не думати. хоч як іноді мене кумарять галичани, я з ними однієї крові, і цього не забереш.
щодо нового року, то зустріли його весело, трошки веселіше, ніж 2008, коли ми з Даньом сиділи з чайочком, закутавшись в теплі ковдри, перед телевізором, слухали президента. цього року ми таки наважилися на шампанське, з нами були Уляна й Олег, ще Іванка, яку ми підступно підпоїли ))) послухали Ющенка, він говорив повну бредятину. зустріли 2009 без будь-яких натяків на биків, корів й іншу врх. потім грали твістер.
ще перед тим був чудовий день, коли ми дивилися багато-багато кін. спочатку "Мамма мія" - незамислуватий, як і більшість мюзиклів, але яскравий і веселий. Греція у цьому фільмі така казкова і на фоні морозної зими видається як мінімум Середзем'ям. сюжет суто американський, але не буду про психологічні проблеми героїв, цей фільм треба дивитися, відключивши мізки і включивши музичний центр усередині. тоді все ок.
лише за кілька днів перед тим я дізналася, що існує "Реальна любов 2", яка вийшла в прокат ще на початку 2008. вона ніяк не пов'язана з першим фільмом, але треба сказати назва мене таки заінтригувала, бо оригінальний фільм досі залишається одним із найулюбленіших. виявилося, що другий фільм зовсім не другий, просто чомусь дистрибютори на сході Європи вирішили його так охрестити, щоб привернути більше уваги, зважаючи на те, що прокат був дуже обмежений, і реклами ніякої, не знаю навіть навіщо їм це було потрібно. фільм цей не англійський, а французький, що вже само по собі робить його ЗОВСІМ іншим за подачею. єдине схоже з "Реальною любов'ю" - кілька сюжетних ліній і жодного головного героя. але якщо англійці показали багато героїв, які кожен хоч віддалено пов'язаний з якимось іншим героєм, то французи показують зовсім автономні історії, і навіть одну історію в історії, на основі якої й розгортається весь сюжет. і власне вона й дала фільмові його оригінальну назву "Сучасна любов". цілий фільм крутиться навколо цього виразу про сучасну любов. і цим фільм трохи схожий на "Свято любові", тут вже є геї та лесбійки - ніби спеціально для того, щоб показати, що от і це є ознаками сучасної любові. а дивилася і думала, що сучасної любові не існує взагалі, бо любов така сама, як була сто, тисячу років тому. кажуть, зараз люди розівчилися любити, але я так не думаю. звичайно, багато чого змінилося з тим, що жінки отримали рівність у правах з чоловіками. та це радше підмінило одні проблеми іншими, не змінивши суті любові. фільм гарний і несподівано новорічний )))
перед самим новим роком подивилися "Відчайдушних шахраїв" з Жаном Рено. інтрига в ньому закручена так, що в кінці кілька хвилин залишається додивлятися з відкритим від подиву ротом. повний шок )))
попереду Різдво, яке знову принесе всім нам світлу надію і багато радісних переживань! так що вітаю всіх! Христос рождається!
oksamytka: (ми)
через те, що в п"ятницю я не працювала, а вчилася, вихідні розтяглися. після перепетій, пов"язаних із закриттям "Вона", Інститут Томи Аквінського став острівцем, де немає кризи і душа відпочиває. два дні напруженого графіку пар і іспитів - але я зараз зовсім не почуваюся втомленою.
після повідомлення про закриття "вони" довелося чимало коментарів прочитати, кілька статей. люди переважно пишуть, що не читали і не шкодують, що закрили, бо на два "тупих жіночих журнали" стало менше, от тільки біда, що то саме україномовні жіночі журнали. побідкалися, що українська мова бідна і нещасна, і на тому скінчилося. я й не чекала чогось іншого. коли я тільки прийшла працювати у цю редакцію, вона звичайно була зовсім іншим виміром. після "Книжника",  - як інша галактика. принаймні середовище, дух відрізнялися від уже звичного сучукрлітного неабияк. і певно банально буде написати, що закриття дало зрозуміти, наскільки добре я почувалася в цьому колективі. так, це був звичайний жіночий журнал, але - не глянець. він друкувався на гарному крейдованому папері, в ньому були типові рубрики, але в ньому працювали справжні люди. і віддавали свої сили роботі вони по-справжньому. я багато чого навчилася від них за минулий рік. за цей досвід дякую їм і Богові, Який привів мене в редакцію "Вона" за посередництвом [livejournal.com profile] ya_sun_ya,  якій також дуже-дуже дякую! так воно стається, що іноді те, що нам здається крайнім варіантом, на який ми погоджуємося майже у відчаї, потім перетворюється на джерело багатьох Божих ласк, треба тільки довірити Йому творити диво з нашого життя...
навчання в Томи Аквінського - це відрив від реальності. і це саме те, чого мені завжди так бракувало в Києві. найперше, що мене вразило в перший день навчання, був чай на парах зі справжніх горняток. горнятка можна взяти на кухні, запарити чай безкоштовним окропом і пити прямісінько під носом викладача, поки той говорить про високі матерії. після універу Шевченка це мене просто шокувало! ) кожна сесія краща за попередню, а всі предмети настільки цікаві, що хочеться вловити кожнісіньке слово лектора й обов"язково прочитати всю рекомендовану ним літературу. на жаль, останнє мені не дуже вдається )
на сесії, яка щойно скінчилася, ми засвоювали два предмети: "сімейну педагогіку та християнське виховання" і "філософію любові". обидва наповнили величезним об"ємом позитивної інформації. але філософія любові, читана нашим ректором, о.Адамом, торкнула моєї душі особливо. я боялася, що о.Адам почне відповідати нам на типові питання "філософія любові як наука", "зачинателі науки про філософію любові", "методи дослідження філософії любові", "історія формування філософії любові". але о.Адам не виправдав моїх сподівань і говорив нам про любов з точки зору філософії.
пілся іспиту з теології Таїнства Подружжя ми з Даньом зустрілися на М Лук"янівська з чудовою [livejournal.com profile] mur_myrka, яка зв"язала для Даня супер-шапку з великим-превеликим кутасом. за це ми їй дуже вдячні! ) про таку шапку Даньо мріяв давно, просто ніде не міг її купити, бо таких шапок зараз не знайдеш у вільному продажу. а Мур втиснула цю шапку в свою щільну чергу в"язання - і Даньова мрія збулася, з чого я невимовно радію! справжній подарунок від св. Миколая!!!


ось така от шапочка )))
а щойно я вилізла з ромашкової ванни, яку Даньо приготував для мене і почуваюся на сьомому небі від щастя! за тим, як Даньо любить мене можна вивчати філософію любові - його любов не знає "якщо", "тому що", "коли" й будь-яких інших прислівників, прийменників чи займенників. він любить і вчить мене любити. для мене це великий привід дякувати Богові!
oksamytka: (класика любві)
цей фільм я бачила стільки разів, що важко пригадати точну цифру, але два дні тому мене потягло подивитися його ще раз після десь так 2-3-річної перерви...

так напевно закінчуються дешеві любовні історії, коли в тому, ким ще вчора захоплювався, або принаймні вдовольнявся, раптом починаєш бачити купу недоліків і все дратує )
oksamytka: (обійму!)
в п'ятницю не люблю повертатися додому після 20 год. в транспорті море людей напідпитку: жінки, чоловіки, діти... і хоч вчорашній вечір нічим не відрізнявся, проте я отримала чудовий подарунок - побачила гарну людину. коли стояла в м Золоті ворота, чекаючи на свій потяг, на відстані кількох метрів стояла жінка старшого віку. задумана, заглиблена в себе. аж тут повз неї, а потім і повз мене пройшла пара. звичайні хлопець і дівчина, йшли, трималися за руки. вона подивилася їм услід і усміхнулася, так радісно-радісно. а я подивилася на неї й собі не змогла втриматися від усмішки :) люди, які вміють радіти щастю інших - така рідкість...
oksamytka: (гордість і упередження)
як люди можуть витрачати свій час на те, щоб гніватися з іншими?.. вчора їхала в метро, поруч стояли дві жіночки й одна жалілася іншій: она са мной нє разгаваріваєт, дажє нє знаю, пачєму, я пріхажу утрам, здароваюсь, а ана голаву атварачіваєт...

не раз чула, як подружжя "вихваляються": ми вже тиждень не розмовляємо. я так не вмію, може тому не розумію. колись я не розмовляла зі своєю шкільною подругою кілька місяців, і того часу, і того, як ми потім мирилися, і як важко знову було налагодити нормальні стосунки (не тому, щоб виправдати себе, а тому, що справді потребувала цього), вистачило, щоби зрозуміти, як це безглуздо раптом перестати розмовляти з іншою людиною, мовчати, коли вона до тебе звертається і робити вигляд, що дивишся крізь неї. особливо це стосується сім'ї. банально, але життя таке коротке, і стільки треба встигнути сказати одне одному, що не увяляю, як при цьому можна дозволяти собі години й години мовчання...

шануйте одне одного і спішіть сказати головне! всім гарного дня! :)
oksamytka: (ангел)

якби любов залежала від почуття задоволення і визначалася ним, Господь не давав би нам заповідей любові. а оскільки Він їх дав, отже, любов - цілком залежить від нашої волі!!!

вчорашня сповідь стала ще одним підтвердженням для мене того, що не існує двох половинок, створених тільки одне для одного, а здатність любити залежить лише від рівня особистого розвитку людини, так само як і успішність стосунків...

oksamytka: (Default)

вчора подивилася два фільми: "Свято любові" і "Будинок біля озера". обидва не нові, зате цікаві. кожен по-своєму. дуже американські. колись прочитала в 

[profile] hudozhnytsya про те, що в американських фільмах головні герої завжди одружені або зустрічаються не з тими, кого кохають. подумала, а шо - так і є. вчорашні два фільми ще один зразок такого казусу. 

покликанням першого було показати різні прояви любові, другого - те, що любов долає час. значить кетрін заміжня за бредлі, але кохає даму, причому закохується від того, що остання вщіпнула її за сідницю, погладила по коліні і поставила їй романтичну пісню, а - ще помітила, що в неї красиві карі очі. 

 

 

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios