oksamytka: (мама)
якби до всіх цих подій хтось сказав, що саме невдовзі ми переживатимемо, звичайно, я би спочатку злякалася, а потім би не повірила. бо завжди не вірю підсвідомо у потенційний жах. але якби цей хтось ще додав, що за кілька сантиметрів від війни я фотографуватиму квіточки - в це б я не повірила точно. ну, бо як можна фотографувати квіточки, а ще дітей і котів, коли світовий мир висить на волосині? ну, але всякий життєвий досвід тим і прекрасний, що поєднується в ньому цілком непоєднуване. ми просто рідко проходимо аж настільки по межі, щоби це помічати.

тому сьогодні я покажу вам усіх цих котіків, цвіточки й інші "к"ютіс", бо все це було зі мною у цей прекрасний і благословенний з точки зору погодиберезень )
oksamytka: (sarah jane pic)
уже дехто напевно читав, як я бідкалася на фб через свою нову стрижку, точніше через проблеми сприйняття себе дєвачкою із цією стрижкою. але пройшло кілька днів, я зробила іншу укладку, начіпила дуже дівчачі кульчики-порічки, і мені сподобалося відображення в дзеркалі. так що дозріла показатися :)

я зовсім не напрошуюся на компліменти ))) )

а поза тим сьогодні був таааакий фантастичний день! діти попрокидалися о 6 за новим часом. в церкві Тереза заснула і поспала в слінгу 40 хвилин. приїхавши додому, ми розуміли, що скоро вона ще не засне. тож швиденько поїли, залили термос чаю, кинули в рюкзак разом із шоколадкою та двома пачками печива, і гайнули в Пирогів.

у Києві сьогодні найнайнайсправжнісіньке бабине літо! в Пирогові ми навіть бачили, як літали в повітрі білі павутинки.

люблю я цей музей, попри вічні юрби нахабних туристів у спортивках. там таке повітря!!! скільки не їздимо туди, гуляємо по 3-4 години, не присідаючи, а втома не відчувається. а ще ми зустріли там мого улюбленого владику Богдана й отримали благословення )))

вдома була вечеря нашвидкоруч із смачнючим чилійським вином, і штрудель з вишнями на десерт.
oksamytka: (sarah jane pic)
ну що, люди-друзі, з духовкою в мене все ок. ви мені так того щиро бажали в минулому пості, що не могло бути інакше :)

кілька днів тому Даньо сказав мені, що наша квартира вже має свій запах - наш, особливий, запах. а я чи не в той день думала про те саме. все потроху набирає наших рис. і навіть диван, якого ще досі Андрій не забрав у Луцьк, ми "освоїли" в прямому сенсі слова й уже думаємо, що сумно буде з ним прощатися. і диван, напевно, теж сумуватиме за нами.

вчора у нас була перша офіційна гостя - Ксеня [livejournal.com profile] kolorovibreketu. Даньо забрав малюків на стару квартиру - Олег запросив їх на сирний суп, а я мала можливість поспілкуватися, не відволікаючись на періодичні розбірки між Любчиком і Терезкою. ох, я сама дивуюся, який позитивний вплив на мене мають отакі нагоди побути самій. це настільки заспокоює і врівноважує емоції, і збільшує внутрішні резерви, що сьогодні я була мегатерплячою і супер-контролюючою-себе.

а Ксеня - така особлива й чарівна людина! про що ми тільки не говорили: про подорожі, фотографію, роботу, свій-дім, дружбу і друзів... ага, і в мене було це відчуття, що ми знайомі давно, як би банально це не звучало. думаю, з багатьма людьми, з якими я ще не знайома в реалі, а тільки по жж, я мала би це відчуття. це магія жж!

аще-аще, вчора я отримала перший конверт із листівкою всередині - на нову адресу! тримала в руках конверт, дивилася на Надійчин почерк і цифру "10", й уже тільки це викликало блаженну усмішку. в нас ще нема замка на поштовій скриньці, але ось цей конверт дивом вцілів від лапок недобросовісних сусідів :)

сьогодні - день телефонних розмов: із Любою, з Анею і з Данкою. а для мене то таки дуже багато як на один день! але ж як класно, коли є люди, з якими ти на одній хвилі, і просто чути голос яких - уже велика радість!
oksamytka: (sarah jane pic)
сьогодні в мене вперше повністю вдалася випічка в новій духовці. з третьої спроби. ми таки ризикнули і купили газову духовку, єдину з 26 моделей, до якої не знайшли негативних відгуків саме стосовно якості випічки. коли я вперше пекла в ній гречку, на 10 хвилині роботи вона почала гудіти так, що я злякалася і вже уявила як вибухає вся наша квартира, а з нею і добрячий шмат будинку. врешті то був тільки гвинт вентилятора, не прокручувався, Даньо все виправив. у суботу до нас приїздив о.Андрій освячувати помешкання, я вирішила не мудрувати і спекти простенький львівський сирник. закінчилося тим, що нижня третина сирника згоріла. вчора пекла кіш - тісто задерев"яніло. хто знає мою любов до випічки і до приготування страв у духовці, може уявити як гризла мене думка, чи подружуся я з цією духовкою. от справді гризла. але сьогоднішній пиріг з яблуками вдався, і дуже добре. фуууух. надіюся, далі наші з духовкою стосунки тільки покращуватимуться :)

смикнуло мене щось сьогодні поїхати на зустріч "Обнови". не була там півтора роки, хоч збиралася поїхати ще навесні, але весь час на вівторок якось так складалися обставини, що не виходило. тепер теж не дуже підходящий період, бо Любчик зараз засинає о 20, його треба вкладати одному з батьків (а переважно він вимагає мене), тоді як іншому розважати Терезку, бо вона лягає на годину пізніше. але Даньо відпустив мене і дозволив відступити від режиму малого на годину. Даньо знає як позитивно впливають на мене виходи в люди :)
ну, але не цього разу. на зустрічі, котра була на тему ролі батька в житті сім"ї, я нагородила три мішки гречаної вовни. не змогла стриматися, щоб не вставити свої 5 копійок, і точно мала вигляд пришелепкуватої домогосподарки, що вирвалася з лісу в культурне товариство. з цим вже ладно, бо напевно так і є. просто не ходитиму більше на зустрічі, присвячені стосункам. бо не можу стриматися щоразу, коли чую красиві й не дуже теорії, знаючи як на практиці все відрізняється. а кому воно треба? все, тільки - духовні теми! та й то не скоро ще. прийшла додому о 21, діти так втішилися, і через це ніяк не могли влягтися. не знаю, може, мені взагалі вже треба перестати гратися в студентку і записатися в спільноту "матері в молитві"?

поки що притомних фотографій з квартири нема, бо стан речей тут далекий від ідеалу. зате ідеальна картинка за вікном кухні. коли є таке, і широке підвіконня, і велике горня чаю, і смачний яблучний пиріг, і діти 20 хвилин граються тихо в кімнаті - чи це не щастя? :)
oksamytka: (sarah jane pic)
дивлячись на наші вересневі фотографії, самій не віриться, що вересень був такий холодний, аж змусив мене власноруч дістати й зібрати обігрівач. на наших знимках сонце, і коли через багато років я передивлятимуся їх, буду відчувати це тепло. а ще розказувати тим, хто дивитиметься зі мною, - того року був дуже холодний вересень, я навіть сама зібрала обігрівач, хоч зазвичай його збирає чоловік, та й вмикаємо його хіба на день-два у жовтні. а хтось буде слухати мене і думати, що я перебільшую - бо ж на фотографіях стільки сонця.
непристойно багато сонячних фотографій )
oksamytka: (sarah jane pic)
найбільшою радістю тижня, що минає, було тримати 12-денне немовля. маленький славний прибулець, який пізнає світ, і батьки, які пізнають його й, напевно, трошечки - себе. дуже добре було доторкнутися до цієї таємниці їхньої сім"ї! ця радість надихала мене впродовж усіх наступних днів.

у четвер вранці ми впіймали момент, коли не падав дощ і навіть світило сонечко. Любчик, я і Терезка сходили на Нову Пошту по посилочку, а разом з тим чудово погуляли, покопирсалися в болоті й побігали. щоразу, коли мені з ними двома так добре-добре-добре, я подумки дякую Богові, бо серце заповнює відчуття польоту. якщо ви любите чи любили кататися на маятникових гойдалках - ви зрозумієте, про що я. а ще я знаю: за злетом буде "падіння". і тому ще більше дякую за злет. порівняння з гойдалками постійно спадає мені на гадку при думці про дітей, про те, як вони виховують мене.

в Даня вже 2 тижні новий керівник. я невимовно тішуся, бачачи з яким захопленням він йде на роботу, а потім приходить і розказує, як цікаво йому було.

а ще Коханий по трошки складає кухню, яку нам таки привезли. може бути таке, що впродовж наступного тижня ми переїдемо.

так люблю в цю пору року під час прогулянок з малюками знаходити горішки :) фото - трирічної давності.

oksamytka: (sarah jane pic)
коли літо різко піднялося з дивана й попрямувало до виходу, я вхопила його за руку. воно повернуло до мене своє обличчя, кашлянуло (застудилося при такій погоді) і ми якийсь час ще мовчки дивилися одне одному в очі. тоді я зрозуміла, що відпускаю його. і воно теж це відчуло. усміхнулося. цьомнуло мене в носа і вийшло в ясну ніч.
а я повернулася в кімнату, сьорбнула м"ятного чаю і, на згадку про нього, вирішила написати про наш серпень.


фото і текст )
oksamytka: (пене)
дітлахи дивляться мультик. "Капітошку".


а мені сьогодні сумно... сум заповз під ковдру ще зранку, обійняв мене і не відпускає. в цих обіймах некомфортно і млосно. ніщо не може його прогнати.
ні кава.
ні батончик "марс", подарований Коханим.
ні смачний рибний суп.
ні помита голова.
він сміється разом зі мною у відповідь на дитячий сміх і тоді стає прозорий та невагомий, а потім згущується знову й знову, набуває реальних обрисів і міцно чіпляється за край спідниці... "не проганяй мене, - шепоче на вухо, - дозволь побути з тобою тільки сьогодні".
я дозволила.
тільки сьогодні.
oksamytka: (sarah jane pic)
а мені ж у цьому році 30. ні-ні, трагедії і драми з того не роблю. просто дата така гарна. рубіж. після зустрічі з Данилом час якось дуже швидко помчав. зараз аж не віриться, що ми познайомилися і почали зустрічатися щойно мені 23 виповнилося. невже??? посиділа-подумала (насправді, не один день думала): треба би таку дату якось відзначити. підійти до неї ґрунтовно. від завтра до мого дня народження лишається 100 днів. так шо завтра починаю тут такий собі проект "100 днів до тридцяти".

буде щось схоже на 365, зі знимками щодня. постараюся крім знимок ще і тексти, і щоб перше з другим хоч якось були пов"язані. дуже хочеться запам"ятати всі ці 100 днів, тому буду намагатися не пропускати, дасть Бог мені то вдасться. не люблю планувати далеко наперед. тому свідомо не влажу в 365. навіть 100 для мене то вже дуже багато ) після 30-ти буде видно, може продовжу, може в іншому форматі...

ніколи не любила фортепіано. а останнім часом дуже люблю слухати Кетіла Бьорнстада, Робін Спілберг, відкрила для себе чудового українського піаніста й композитора Романа Коляду. все почалося з Любчика, ще 2 роки тому під цю музику він спав найкраще, а зараз і Терезка любить. а для мене ті мелодії то вже символ спокою, затишку, споглядання. певно єдине, що аж ніяк не навантажує і може бути фоном.

до завтра ;)
oksamytka: (sarah jane pic)
до першого січня так і не вдалося зібрати до купи підсумки року, написати про них, думала, ще є два тижні попереду - напишу до Старого Нового року. і от, 14-те, а в голові та сама каша. до того ще й настрій такий розхлябаний.

вчора ввечері повернулися в Київ. раніше думали вертатися 12-го, але з наближенням цього числа вже так не хотілося їхати з Тернополя, що відсунули від"їзд на 1 день. з огляду на погодні умови - добре зробили, кажуть тут в суботу тааааке робилося. вчора дорога теж була не ахті, проте Тернопільщина і Хмельниччина проводжали нас ясним небом, сонцем, густою памороззю на деревах і дуже красивим рідкісним атмосферним явищем - серпанком. та й траса більш менш розчищена там. от на Житомирщині було жорстко, точніше слизько. дуже слизько. дороги не чищені зовсім. до Житомира сніг відшліфований до стану ковзанки, за Житомиром - лід. щойно перетнули межу Київської області, дорога вже була нормальна.

всі свята мене не відпускає грз. як почалося отоді, 5-го січня, так і досі тримає. температури нема, зате є нежить, болюче горло, закладені вуха, а кілька днів тому додався ще і кашель. 

вдома мене чекали 2 повідомлення з пошти про цінну бандероль. рідним моїм, які приходили з паспортом і повідомленням й пояснювали, що мене не буде 2 тижні, ці блюстітєлі правіл посилочку не віддали, але повторне повідомлення з вимогою забрати прислали :) от зараз змушу себе вийти з хати і піду заберу ту радість.

разом з повідомленнями знайшла ще 2 конверти з відкритками: від Оксанки  [livejournal.com profile] skvorychok  і Данки  [livejournal.com profile] danka_v_dorozi. дівчатка, дуже дякую! 

на цей рік хочеться сформувати для себе якісь чіткі завдання. але боюся, що всі вони залишаться на рівні декларацій. дуже хочу подружитися з фотошопом. хочеться більше фотографувати, вдосконалюватися в цьому. не втрачаю надії приборкати швейну машинку (в голові сидить: "от якби я вміла шити, я би таке виробляла, таааааакеееееее", хоча воно, звичайно, не факт). хочеться більше уваги приділяти дорогим мені людям, причому як тим, які дуже близько, так і тим, котрі далеко. дарувати всім подарунки. писати паперові листи.

вкотре переконуюся, що моя мова любові - це дії і вчинки. хоч стріляй, слова для мене не аргумент, і подарунки теж. тому хочу більше діяти, більше робити....
oksamytka: (sarah jane pic)
яка гарна пора!!! почали прилітати сови зі святковими вітаннями. вже є від Юлі [livejournal.com profile] dziga_ya, Наді [livejournal.com profile] moy_compas, Ані [livejournal.com profile] kolomyika  і Лани [livejournal.com profile] lana_svitankova. дівчатка, дякуємо вам за подароване тепло і красу!

ще )
oksamytka: (одрі)
ооооок, шо в нас цікавого останнім часом?

підрізала волосся на 10 см. сили чекати коли буде час вибратися в перукарню вже не було. волосся лізе немилосердно, та ще й плуталося. так шо це і був мій переможний кінець (до того не стриглася рік, та й то тоді волосся тільки на сантиметр підрівняла). дуже хотілося дотягти так до весни, але яка різниця, все одно доводиться його зав"язувати повище і потугіше, щоб Терезка не дотяглася )

сходила до сповіді. всі домашні вже хотіли їхати цієї неділі до василіан, боялися, що в Патріаршому соборі вже надто холодно, але підлаштувалися під мене, за що їм велике дякую! а в соборі, до речі, виявилося досить тепло. там є кілька батарей і повітря вже не таке морозне, як було рік тому. і взагалі там сьогодні було дуже добре. сповідь в о.Андрія - само собою. Служба - теж. але ще були Блаженніші Святослав і Любомир, а навколо них завжди така атмосфера особлива - святкова дуже!

після Служби заїхали в Укрдім, на Книжкові контракти. треба було купити для Терезки і Юстинки подарунки від Миколая. сподівалася на стенд "Абаби", а їх там цього разу не було :(
Аню [livejournal.com profile] rozmaita, сорі, що не задзвонила тобі, забігла туди на 10 хвилин, діти в машині вже комизилися, чекаю тебе в гості ;)

в п"ятницю приходила Мирослава. так добре поговорили з нею. тільки мало. треба буде вибратися якось на каву після Нового року.

в суботу відправила подарунки слінгомамі із Запоріжжя та її двом доням. граюся в гру "таємний слінгосанта" в спільноті слінгомам. завтра піду забирати свій пакунок. так цікаво, що там!!!

читаю "Шлях художника" (хоч українською назву певно правильніше би було перекладати як "шлях митця"). поки що тільки читаю. думаю, після нового року попробую писати ранкові сторінки. це має помогти привести в порядок кашу в голові. щодо завдань - побачимо, може і з ними вдасться щось придумати. є спокуса відкласти це "до кращих часів", але коли вони будуть, думаю, може таки варто зараз?...

друзі вже розсилають святкові листівки, а мені ще нічого не прийшло, а я їх тільки закінчую робити. надіюся, найближчими днями дороблю і відішлю )

обдумую меню на Любчиків дн. хочу спекти два тортика. напевно щось таке як минулого року і сирник. по ідеї має зібратися все сімейство, може і три торта треба?...

сильно думаю про Тернопіль. їх замело. надіюся, до того часу, як ми будемо туди їхати, таки розчистять все. не хочу Різдво в Києві.

а до поїздки треба залізти в свій віш-ліст, писаний рік тому, зробити підсумки й оновити його. все таки діє ця штука :)
oksamytka: (Default)
час перетворився на суцільний вечір. не встигнеш прокинутися і випити ранкової кави, як вже темніє...

тиждень Даньових вихідних закінчився. далі знову все по графіку...

сьогодні був якийсь особливо напружений день, під кінець якого я спалила порцію шоколадних тріщинок, а потім втоптала більшу половину з них... сиджу зараз, наїджена і намагаюся зібрати до купи трохи думок.

не перестаю дивуватися, наскільки світосприйняття відносне. читаю зараз "Кульбабкове вино" Рея Бредбері. розтягую, бо ця з тих книг, котрі не хочеш, щоб закінчувалися, і вже навіть під час читання, паралельно із захопленням, є трошки суму від того, що буде кінець. один із ключових моментів історії - Машина Щастя. як же влучно описаний цей механізм, за яким діють всі закони нашого щастя! відчуваю цю влучність хребтом, але бракне мізків описати це словами. щастя має початок. і має мати кінець. інакше воно знецінюється. а ще: мрії - це щастя. але більшим за них є щастя буднів - все те, що вже є з нами. можна мріяти про Париж чи дорогі парфуми, та зрештою, багато про що можна мріяти. і при тому не цінувати романтики щоденних дрібниць...

до мене ця книжка прийшла неспроста саме зараз. всередині накопичилося трохи втоми, і я мала би всі шанси бачити себе і своє життя крізь гори змінених підгузок, прання, прибирання, улюлюкання, готування їжі. все це могло би здатися мені нудним, банальним, безкінечним. проте я дивлюся на це інакше. стараюся затримувати відчуття чоловікових обіймів і колючих поцілунків, запах його волосся, ранкові потягуськи Любчика і Терезки, дитячий сміх, кумедний Любчиків голос, сплячу Терезку, її зворушливі рученята... мене надихає, коли Даньо дякує за будь-які мої зусилля, і коли Любасько їсть щось, задоволено протягуючи "сьмаааакотааааа". а таких моментів значно-знааачно більше за буденну монотонність мамського життя.

минулого четверга відсвяткували Данів день народження, а в суботу Терезці виповнилося
6 місяців )
oksamytka: (Default)
нам ввімкнули опалення.
а в Тернополі почалося бабине літо. друзі, не повірите - я вперше в житті сьогодні бачила як бабине літо літає в повітрі. мама показала. до того, я навіть не знала що таке буває...

сходила до стоматолога. відбулася легким переляком. нерв поки що вдалося врятувати. поміняли пломбу і якусь там прокладку, почистили, полікували. але сидіти з розкаряченим ротом півтора години, поки чудовий Юра порпається в останньому кутньому зубі - це капець-капець.

сходила до сповіді. мама вчора домовилася за мене з отцем Юстиніаном. а він сьогодні несподівано сам передзвонив, щоб запитати, чи я буду. дуже-дуже класна сповідь. основна винесена ідея з неї - наші діти належать не мені, а Богові, тому не треба намагатися проконтролювати ВСЕ, бо все контролює тільки ВІН, тре розслабитися. фуууух! на прощання отець пригостив мене домашніми печивками-горішками, вони вчора святкували день святого Франциска :)

і! і! і! до нас їде Даньо!!! він відпросився з гастролей до Харкова, і завтра о 8 ранку виїжджає в Тернопіль. прошу про молитву за його щасливу дорогу, бо я сама не вірю в таке щастя, що впало на нас на 4 дні раніше!



то хто ж це? :) )

oksamytka: (одрі)
загадка: хто ходить по хаті в прозорих капронових колготках, спідниці-олівець і облягаючій кофтинці?
відповідь: мама, яка майже три роки сидить в тій хаті з дітьми, яка в жизні не носила вдома спортівки, даааавно відмовилася від халатіків, і якій за три роки вже ось де (ну, знаєте, де) джинси і футболки, в котрих ця мама колись без докорів сумління могла вишивати щодня на роботу в редакцію жіночого глянцевого журналу :)

ага, чи то тому, шо в мене тут під боком маленька принцеса, чи мо' гормони жити не дають, чи ще з якихось невідомих космічних причин, але мене потягло на дєвочкове. кайфую від ходіння на обцасах, недавно перерила всі закрома в пошуках туші, і виявилося, що ще рік тому я її віддала Даньовій сестрі (і добре, бо що би я зараз робила з тушшю, якій стільки років, скільки Любчикові?), і хочу-хочу-хочу нових осінньо-зимових спідничок і сукенок!!! не знаю, куди я то все буду одягати, але хочу. поки що єдиним дійсно урочистим моїм виходом в люди залишається недільна Літургія, і мені в принципі не хочеться перетворювати цей вихід на дефіле. але є як є.
oksamytka: (Default)
я помітила, що перехожі на вулицях не вирячають здивовано очі на мамочок із дітками в кенгуру, тоді як мене з Терезкою в слінг-шарфі довго проводжають поглядом. погляди різні бувають: зацікавлені, скептичні, захоплені й відверто злі. до поглядів часом додається коментар. адресований моїй особі або моїй спині. "вотета рєбьоночка заматалі", "закуталі в тряпачку, а ано бєднєнькоє спіт", ну і традиційні: "єму же там нєчєм дишать" і "ета же такая нагрузка на хрібєт". мені до цих коментарів фіолетово. я навіть ці рядки пишу абсолютно без роздратування чи будь-яких негативних емоцій. кожен має право на свою думку, хоч, звичайно, приємніше було би, якби вони тримали цю думку при собі. проте ні разу не бачила, щоб якась вумна бабця підходила на вулиці до мами в кенгурушці і розказувала їй, як шкідливо носити дитину в такому агрегаті. це при тому, що в цій штуці дитину носити дійсно шкідливо. на відміну від слінга.

а ще люди чомусь думають, що з дитиною в слінгу мамі дуже важко. в чергах в магазині пропускають, мотивуючи тим, шо "вам же важко дитину тримати"; тиждень тому одна жіночка в церкві рвалася переконати всю чергу до сповіді, щоби мене пропустили поза чергою. я не піддалася :) а сьогодні в маршрутці одразу троє людей підірвалися поступитися мені з Терезкою місцем. на мої прохання не турбуватися, мовляв мені і стоячи добре, вони погодилися з виразом недовіри на обличчях. проїхали ми так одну зупинку, аж одна жіночка з умоляющими очима каже: "дєвушка, пажалуста садітєсь, а то мєня совєсть грізьот, шо я сіжу, а ви з рєбьоначком стаїтє". прийшлося сісти, щоби порятувати людину від поїдання її ж власною совістю )))

знимка бєднєнького рібьонка )

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 10:32 pm
Powered by Dreamwidth Studios