oksamytka: (sarah jane pic)
Десь на звалищі між будяками,
На вугіллі, що мокне роками,
Янголів два.
Один одному крила воскує,
Один одного в очі цілує,
Дожидають Різдва.

Поруч з ними дитятко гоже
І ніхто розпізнати не може:
Хто кого береже? -
Чи дитятко цих янголів, а чи
Білокрилі - дитятко, що скаче,
В небо важиться вже...

На цій чорній землі що робити
Білим янголам, вугіль дробити,
Чи ридати в блакить?
Кожен янгол волить в цю ж хвилину
В сад небесний віднести дитину,
Але Бог не велить.

Там, де скидано голі ялинки,
Де брудні помаранчів шкуринки,
На померзлій траві
Двоє янголів, з ними дитятко
В кулачкові затисло колядку -
Вже й по Різдві...
Іван Малкович (с)

новий рік зустріла без голосу, й от уже понад тиждень горло відмовляється працювати на повну, тому мінімум слів, максимум тиші, і майже повна відсутність колядок з мого боку. це всіх дивує, але я так дякую Богові за цей досвід, він відкрив мені, як часто я підвищую голос до дітей, як багато говорю того, чого не варто говорити, і яка велика цінність мовчанки.

кількаденний марафон підготовки до Різдва забезпечив чудове затишне родинне свято і... гіпер утому вчора, коли Коханий вже пішов на роботу. це змусило мене проспати майже 10 годин минулої ночі.

за вікнами дощ, незважаючи на середину зими. це мало би тішити, якби не розуміння, що вся зима такою бути просто не може, а цей дощ потім "компенсується" холодним сніговим березнем. очікування березневих снігів не дає радіти теплим січнем. все таки морози і сніг у першій половині зими сприймаються значно легше і природніше. там і підготовка до свят, і самі свята, яким сніг і мороз тільки додають чарівливості. як приємно й радісно потім у лютому вдихати весняне повітря, а в березні вже перевзутися у легкі туфлі!

цьогоріч отримала багато красивезних відкриток і листівок від чудових дівчаток, покажу їх в одному з наступних постів. а поки що покажу ті,які робила і розсилала я )
oksamytka: (sarah jane pic)
цей запис мав з"явитися тут в останній день осені, але той день із самого ранку перевернув свідомість із ніг на голову, настільки, що розповідь про наш тихий листопад відірвалася так далеко від жорстокої реальності, як місяць від землі.

у той ранок я провела Даня на гастролі, і за звичкою перед тим, як збирати малих на прогулянку, відкрила френд-стрічку. в одну мить відчула, ніби раптом опинилася в іншому вимірі.

на щастя, до вечора надія почала повертатися, а в неділю вже розквітла буйним цвітом. та однаково всі ці дні, якщо й випадало сісти за комп, то ті година-дві витрачалися на прочитання новин.
в квартирі Даньових батьків міні-філіал Майдану, на даний момент там живе 18 протестувальників, ми прийняли до себе Іванку, Ляся подалася до Соломії.

чи варто казати, що я би теж не проти постояти. та й з дому воно дійсно все якось моторошніше виглядає. я це ще по помаранчевій революції пам"ятаю. коли ввечері 23-го листопада пакувала речі в Київ, мама дивилася новини, після яких повторювала "може все таки не поїдеш", а я поїхала, і в поїзді було таке відчуття ніби ледь не на війну їду ))) та варто було вийти на Майдан, як сумніви, страх, переживання змінилися на ейфорію.

проте хочу записати спогади пролистопад, як завжди, з численними фотками )
oksamytka: (sarah jane pic)
уже дехто напевно читав, як я бідкалася на фб через свою нову стрижку, точніше через проблеми сприйняття себе дєвачкою із цією стрижкою. але пройшло кілька днів, я зробила іншу укладку, начіпила дуже дівчачі кульчики-порічки, і мені сподобалося відображення в дзеркалі. так що дозріла показатися :)

я зовсім не напрошуюся на компліменти ))) )

а поза тим сьогодні був таааакий фантастичний день! діти попрокидалися о 6 за новим часом. в церкві Тереза заснула і поспала в слінгу 40 хвилин. приїхавши додому, ми розуміли, що скоро вона ще не засне. тож швиденько поїли, залили термос чаю, кинули в рюкзак разом із шоколадкою та двома пачками печива, і гайнули в Пирогів.

у Києві сьогодні найнайнайсправжнісіньке бабине літо! в Пирогові ми навіть бачили, як літали в повітрі білі павутинки.

люблю я цей музей, попри вічні юрби нахабних туристів у спортивках. там таке повітря!!! скільки не їздимо туди, гуляємо по 3-4 години, не присідаючи, а втома не відчувається. а ще ми зустріли там мого улюбленого владику Богдана й отримали благословення )))

вдома була вечеря нашвидкоруч із смачнючим чилійським вином, і штрудель з вишнями на десерт.
oksamytka: (sarah jane pic)


якщо б я не не любила гучних слів, то сказала би навіть, що день був ідеальний.
вдосвіта приїхала мама. як же це класно - в 30 років мати маму, якій ще нема 50-ти! )
мама привезла великий шоколадний торт і подарунок він Наталочки [livejournal.com profile] merezhyvo - "Солодке печиво" Дарії Цвєк, перевидане недавно моїм улюбленим "Видавництвом Старого Лева". до речі, зі старим виданням пов"язані мої перші кулінарні рефлексії, що сягають в далеке напівсвідоме ще дитинство. я страшенно любила гортати фотографії в тій книжці, вони мені видавалися магічними, і мріяла навчитися готувати ті смаколики. та книжка безслідно зникла, позичили комусь, хто не повернув. й от тепер таке повернення!!!
Даньо здивував - крім обіцяного побачення подарував улюблені цукерки і веселі кульчики.
Іванка потішила - напередодні мого дня до ночі пекла печиво, аби потішити-подарувати вранці.
Олежик приготував із Даньовою допомогою смачнючий святковий обід.
по обіді Коханий витяг із поштової скриньки листи-відкритки від Людочки [livejournal.com profile] lulochek і Ксюші [livejournal.com profile] kolorovibreketu.
а потім був вечір для нас двох. мама залишилася з малюками, а ми заскочили в маршрутку й поїхали на Поділ. гуляли, кавували в Львівській майстерні шоколаду, гуляли-гуляли-гуляли, й на заході сонця повернулися додому )))
oksamytka: (одрі)
все таки я люблю джінси. і попри те, що за останні роки мій гардероб став помітно дівчачішим (до жіночності йому ще далеко), і попри те, що за час вагітностей джінси набридали так, аж дивитися на них довго не могла, зараз, збираючись виходити з хати, у 80 % випадків вирішую не мудрувати та не мордуватися, й залажу в зручненькі джінсики.

коли ми почали зустрічатися з Даньом, я випадково і навіть без особливого ентузіазму купила собі найкращі джінси, які в мене були. звичайно, я їх швидко вбила, і після того довго не могла знайти чогось подібного. але тиждень тому знайшла! тішуся, як слоник, бо взагалі мені не дуже щастить знаходити добрі речі на себе )))

27 і 26

Apr. 28th, 2013 10:08 pm
oksamytka: (sarah jane pic)


всім дякую за молитви і побажання. доїхали ми добре. і, зважаючи на якість доріг і несподівану духоту, це певно значною мірою завдяки вам і Богові! коли ми о 19 таки дісталися додому, то сили вистачило тільки для поїсти-помитися.

отже, на найближчі 2 тижні ми в Тернополі. друзі-тернополяни давайте зустрічатися ;)

про 26 днів до 30 )
oksamytka: (sarah jane pic)
момент 1. повчальний.
сьогодні я стала ближчою до людей, які спалюють свої будинки, затоплюють сусідів і вмирають безглуздою смертю. все почалося з бажання зварити макарони, а перед тим попити чаю. коли баняк із водою був поставлений на газ, я ввімкнула холодну воду, переключила її на фільтр, поставила під тоненьку цівочку чайник і пішла до дітей. із блаженним переконанням, що я грію воду на макарони!!! на кухню я зайшла через добрі пів години. і ви здогадуєтеся, яку картину я там застала: озеро і запах газу.... ніби в тумані залізла у воду, перекрила кран, відкрила вікно. і вже тільки коли визбирувала ганчіркою ту воду в відро, до мене дійшло, що за холодильником на підлозі знаходиться продовжувач. увімкнений....

+2 )
момент 4. колясочний.
сьогодні вперше вирішили вигуляти Терезу в колясці. була одна спроба в її 2 тижні, але закінчилася тим, що мама моя везла в колясці Любчика, а я несла Терезку на руках.
зараз така погода, коли ще не тепло, але вже не холодно. під слінгокурткою нам жарко. поверха в куртці моїй і комбезі Терезчиному троха напряжно. купувати демісезонну слінгокуртку мене душить жаба, бо скільки там тої весни... коротше, вирішили. витягли з балкона, розпакували Любчиків прогулянковий возик. і що вам сказати. я не знаю, як давати собі раду з цим девайсом. без Даня, наприклад. мені ліпше в слінг в комбезі й на куртку. бо різницю я відчула, ще тільки несучи Терезку в повному обмундируванні від дверей на вулицю. і то коляску ніс Даньо в одній руці, а другою тримав Любчика.

oksamytka: (sarah jane pic)
останні два місяці печу тільки його. двічі були еклери, та й то одного разу - на частування в гості. ще раз пекла віденський сирник, але сир був не дуже, то якось нема на нього натхнення зараз: ні робити, ні їсти.
а вівсяне печиво печемо через день я і Уляна, і зникає воно миттєво.

перепробувала кілька різних його рецептів, і найоптимальніший для мене:
325 г борошна,
115 г вівсяних пластівців швидкого приготування,
пачка масла кімнатної температури (скільки ми його з"їли за останні місяці!!! найприкріше, що з усіх домашніх це відбивається тільки на моїй фігурі...),
пачка порошку до печива,
2/3 склянки цукру,
3 столових ложки меду. все змішати.
додати горіхи, родзинки, подрібнений шоколад - тут уже, що кому смакує.
якщо тісто дуже розсипається (а це залежить від меду), то додаю кілька ложок молока. замішую, руками виробляю плоскі котлетки, і в духовку на 20 хвилин на 180-200 градусів.

експерементувала: замість родзинок-горіхів додавала ананасові цукати, порізану курагу, порізані яблука. з останньої поїздки в Тернопіль ми привезли банку арахісового масла, але в магазині я не зауважила, що в гарячці шопінгу вхопила не пасту, а те, котре зі шматочками арахісу. воно нам не пішло. то я спробувала давати його в тісто замість меду. вийшло дуже і дуже! тільки молока тоді треба трохи більше, бо крихке виходить.

oksamytka: (sarah jane pic)
весна нарешті почалася, тому можна показати щось тепле й зимове, і воно не виглядатиме як знущання.

є люди, які люблять шалики, шапочки, рукавички. а я от дуже люблю теплі светрики. і не зовсім теплі, а просто красиві. а ще я люблю скандинавські орнаменти. під час останньої поїздки в Тернопіль мені трапилося ідеальне поєднання цих "любовів", тож я не змогла пройти повз нього )))

а ще, а ще, а ще я люблю весну - таку, знаєте, коли ще не літо зовсім, але вже далеко не зима, коли вдень хоч і можна ходити на короткий рукав, та на вечір обов"язково треба прихопити светрик - теплий, м"який. закутатися в нього, коли сяде сонце. під таким светриком ще можна приховати тремтіння від першого поцілунку...

oksamytka: (sarah jane pic)
давно бавлюся виготовленням різних прикрас. і дарую рідним і друзям. бо робити дуже подобається, а носити - не дуже. в мене є маленькі срібні сережки і я в них постійно 90 % часу. на руках по перстенику на безіменних пальцях: на правому обручка, на лівому - срібна "вервичка". на шиї - срібний ланцюжок і хрестик. і того мені вистачає.

іноді хочеться зробитися вже зовсім дівчинкою-дівчинкою, тому останніми тижнями зробилися отакі сережки для себе. пара - під слінг, і по парі жовтих й зелених - улюблені мої кольори.

а сьогодні замовила ще намистин і фурнітури.

oksamytka: (sarah jane pic)
весна. субота. чудовий час поритися в шафі.
сьогодні я вирішила провести інвентаризацію всякого нашийного добра. не робила цього відколи переїхала до Даня.

відразу скажу, я не фанат шарфиків. не ганяю за цими аксесуарами, дуже рідко собі їх купую, а один, наприклад, зимовий можу носити кілька років. але якось так склалося, що хоч я їх не шукаю, шарфики, шалики, палантини, хустки самі мене знаходять. наскільки успішно - дивіться самі.



спадщина від бабусі, подарунки мами, подарунки подруг, дещо куплене для Коханого й успішно конфісковане. ага, саме тією нефанаткою шарфів. а ще я не фанатка прикрас.... треба буде і їм влаштувати перепис.
oksamytka: (sarah jane pic)
а пам"ятаєте я писала, що на пошті майже два тижні мене чекала посилка від невідомого Санти, поки ми були в Тернополі? так от, не пройшло і ще двох тижнів, хочу про неї розказати. бо ми сьогодні вранці мали чудовий сніданок з кавою і какао, в яких плавали маршмелоу із тієї посилки.

осьщо я знайшла в пакунку )
oksamytka: (Default)
два дні тому дівчинці виповнилося 5 місяців. так-так, ми вже не тільки бантиками і квіточками цікавимося, але ще і гаєчними ключами ))) важить 7,6 кг, зріст 66 см. пробує перевертатися з живота на спину; сідає сама, якщо подати їй руки, повзе по гусенячому, регоче від свого відображення в дзеркалі, вимагає постійного руху, обожнює татка, стала погано спати вдень, вранці прокидається раніше за всіх і починає активно щось розповідати - не поваляєшся вже в ліжку, мусиш швидко її хапати і бігти на кухню, щоб не розбудити Любчика. до брата проявляє почуття гумору, але в розумних межах )))

oksamytka: (одрі)
загадка: хто ходить по хаті в прозорих капронових колготках, спідниці-олівець і облягаючій кофтинці?
відповідь: мама, яка майже три роки сидить в тій хаті з дітьми, яка в жизні не носила вдома спортівки, даааавно відмовилася від халатіків, і якій за три роки вже ось де (ну, знаєте, де) джинси і футболки, в котрих ця мама колись без докорів сумління могла вишивати щодня на роботу в редакцію жіночого глянцевого журналу :)

ага, чи то тому, шо в мене тут під боком маленька принцеса, чи мо' гормони жити не дають, чи ще з якихось невідомих космічних причин, але мене потягло на дєвочкове. кайфую від ходіння на обцасах, недавно перерила всі закрома в пошуках туші, і виявилося, що ще рік тому я її віддала Даньовій сестрі (і добре, бо що би я зараз робила з тушшю, якій стільки років, скільки Любчикові?), і хочу-хочу-хочу нових осінньо-зимових спідничок і сукенок!!! не знаю, куди я то все буду одягати, але хочу. поки що єдиним дійсно урочистим моїм виходом в люди залишається недільна Літургія, і мені в принципі не хочеться перетворювати цей вихід на дефіле. але є як є.

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:55 pm
Powered by Dreamwidth Studios