oksamytka: (sarah jane pic)
непристойно довго не писала тут, а все тому, що знайшла собі дуже чудернацький підробіток, точніше він сам мене знайшов, і останні майже 4 тижні тільки тим і займалася. за кілька днів покажу результати праці.

а поки про своє всяке.

дозволяю собі розкіш - одну главу "Енн із Ейвонлі" на день.

думаю, як це напевно прекрасно жити на морському узбережжі. щодня виходити до моря і слухати його. мені здається, нема в світі кращих звуків за шурхіт хвиль і дзеленчання гірської річки.

днями купили ручки до кухонних меблів - такі красиві, керамічні, білі і рожеві майже-червоні. від сьогодні шухляди і тумбочки відкриваються льогкім двіженієм руки.

два тижні тому у нас народився племінник Нестор і завтра ми поїдемо знайомитися з ним :)

була сьогодні на базарі і відчула його - аромат апельсинів і мандаринів. і так по-різдвяному відразу стало, незважаючи на зливний дощ!

ще думаю, чи потрібен мені інстаграм? я далека від бажання бути присутньою в усіх можливих соцмережах і влізти в ще одну - то для мене подвиг. це раз. два: мене знову посєщають думки типу, що цікавого я можу показати людям. знаю, вони бздурні, але прогнати остаточно не можу. з іншого боку, там стільки краси, в тому інстаграмі, а все воно проходить повз. і я насправді дуже хочу фотографувати. рости в цьому вмінні. коротше, дилема )))))

ви помічали, яка досконало прекрасна "місячна соната" Бетховена? Терезка останні дні дуже добре спить під неї, вона звучить у мене по колу кілька годин на день, і не набридає! і кожна нота - насолода. я от зрозуміла, що Бетховен мій улюблений класичний композитор.
oksamytka: (sarah jane pic)
ну що, люди-друзі, з духовкою в мене все ок. ви мені так того щиро бажали в минулому пості, що не могло бути інакше :)

кілька днів тому Даньо сказав мені, що наша квартира вже має свій запах - наш, особливий, запах. а я чи не в той день думала про те саме. все потроху набирає наших рис. і навіть диван, якого ще досі Андрій не забрав у Луцьк, ми "освоїли" в прямому сенсі слова й уже думаємо, що сумно буде з ним прощатися. і диван, напевно, теж сумуватиме за нами.

вчора у нас була перша офіційна гостя - Ксеня [livejournal.com profile] kolorovibreketu. Даньо забрав малюків на стару квартиру - Олег запросив їх на сирний суп, а я мала можливість поспілкуватися, не відволікаючись на періодичні розбірки між Любчиком і Терезкою. ох, я сама дивуюся, який позитивний вплив на мене мають отакі нагоди побути самій. це настільки заспокоює і врівноважує емоції, і збільшує внутрішні резерви, що сьогодні я була мегатерплячою і супер-контролюючою-себе.

а Ксеня - така особлива й чарівна людина! про що ми тільки не говорили: про подорожі, фотографію, роботу, свій-дім, дружбу і друзів... ага, і в мене було це відчуття, що ми знайомі давно, як би банально це не звучало. думаю, з багатьма людьми, з якими я ще не знайома в реалі, а тільки по жж, я мала би це відчуття. це магія жж!

аще-аще, вчора я отримала перший конверт із листівкою всередині - на нову адресу! тримала в руках конверт, дивилася на Надійчин почерк і цифру "10", й уже тільки це викликало блаженну усмішку. в нас ще нема замка на поштовій скриньці, але ось цей конверт дивом вцілів від лапок недобросовісних сусідів :)

сьогодні - день телефонних розмов: із Любою, з Анею і з Данкою. а для мене то таки дуже багато як на один день! але ж як класно, коли є люди, з якими ти на одній хвилі, і просто чути голос яких - уже велика радість!
oksamytka: (sarah jane pic)
сьогодні в мене вперше повністю вдалася випічка в новій духовці. з третьої спроби. ми таки ризикнули і купили газову духовку, єдину з 26 моделей, до якої не знайшли негативних відгуків саме стосовно якості випічки. коли я вперше пекла в ній гречку, на 10 хвилині роботи вона почала гудіти так, що я злякалася і вже уявила як вибухає вся наша квартира, а з нею і добрячий шмат будинку. врешті то був тільки гвинт вентилятора, не прокручувався, Даньо все виправив. у суботу до нас приїздив о.Андрій освячувати помешкання, я вирішила не мудрувати і спекти простенький львівський сирник. закінчилося тим, що нижня третина сирника згоріла. вчора пекла кіш - тісто задерев"яніло. хто знає мою любов до випічки і до приготування страв у духовці, може уявити як гризла мене думка, чи подружуся я з цією духовкою. от справді гризла. але сьогоднішній пиріг з яблуками вдався, і дуже добре. фуууух. надіюся, далі наші з духовкою стосунки тільки покращуватимуться :)

смикнуло мене щось сьогодні поїхати на зустріч "Обнови". не була там півтора роки, хоч збиралася поїхати ще навесні, але весь час на вівторок якось так складалися обставини, що не виходило. тепер теж не дуже підходящий період, бо Любчик зараз засинає о 20, його треба вкладати одному з батьків (а переважно він вимагає мене), тоді як іншому розважати Терезку, бо вона лягає на годину пізніше. але Даньо відпустив мене і дозволив відступити від режиму малого на годину. Даньо знає як позитивно впливають на мене виходи в люди :)
ну, але не цього разу. на зустрічі, котра була на тему ролі батька в житті сім"ї, я нагородила три мішки гречаної вовни. не змогла стриматися, щоб не вставити свої 5 копійок, і точно мала вигляд пришелепкуватої домогосподарки, що вирвалася з лісу в культурне товариство. з цим вже ладно, бо напевно так і є. просто не ходитиму більше на зустрічі, присвячені стосункам. бо не можу стриматися щоразу, коли чую красиві й не дуже теорії, знаючи як на практиці все відрізняється. а кому воно треба? все, тільки - духовні теми! та й то не скоро ще. прийшла додому о 21, діти так втішилися, і через це ніяк не могли влягтися. не знаю, може, мені взагалі вже треба перестати гратися в студентку і записатися в спільноту "матері в молитві"?

поки що притомних фотографій з квартири нема, бо стан речей тут далекий від ідеалу. зате ідеальна картинка за вікном кухні. коли є таке, і широке підвіконня, і велике горня чаю, і смачний яблучний пиріг, і діти 20 хвилин граються тихо в кімнаті - чи це не щастя? :)
oksamytka: (одрі)
ооооок, шо в нас цікавого останнім часом?

підрізала волосся на 10 см. сили чекати коли буде час вибратися в перукарню вже не було. волосся лізе немилосердно, та ще й плуталося. так шо це і був мій переможний кінець (до того не стриглася рік, та й то тоді волосся тільки на сантиметр підрівняла). дуже хотілося дотягти так до весни, але яка різниця, все одно доводиться його зав"язувати повище і потугіше, щоб Терезка не дотяглася )

сходила до сповіді. всі домашні вже хотіли їхати цієї неділі до василіан, боялися, що в Патріаршому соборі вже надто холодно, але підлаштувалися під мене, за що їм велике дякую! а в соборі, до речі, виявилося досить тепло. там є кілька батарей і повітря вже не таке морозне, як було рік тому. і взагалі там сьогодні було дуже добре. сповідь в о.Андрія - само собою. Служба - теж. але ще були Блаженніші Святослав і Любомир, а навколо них завжди така атмосфера особлива - святкова дуже!

після Служби заїхали в Укрдім, на Книжкові контракти. треба було купити для Терезки і Юстинки подарунки від Миколая. сподівалася на стенд "Абаби", а їх там цього разу не було :(
Аню [livejournal.com profile] rozmaita, сорі, що не задзвонила тобі, забігла туди на 10 хвилин, діти в машині вже комизилися, чекаю тебе в гості ;)

в п"ятницю приходила Мирослава. так добре поговорили з нею. тільки мало. треба буде вибратися якось на каву після Нового року.

в суботу відправила подарунки слінгомамі із Запоріжжя та її двом доням. граюся в гру "таємний слінгосанта" в спільноті слінгомам. завтра піду забирати свій пакунок. так цікаво, що там!!!

читаю "Шлях художника" (хоч українською назву певно правильніше би було перекладати як "шлях митця"). поки що тільки читаю. думаю, після нового року попробую писати ранкові сторінки. це має помогти привести в порядок кашу в голові. щодо завдань - побачимо, може і з ними вдасться щось придумати. є спокуса відкласти це "до кращих часів", але коли вони будуть, думаю, може таки варто зараз?...

друзі вже розсилають святкові листівки, а мені ще нічого не прийшло, а я їх тільки закінчую робити. надіюся, найближчими днями дороблю і відішлю )

обдумую меню на Любчиків дн. хочу спекти два тортика. напевно щось таке як минулого року і сирник. по ідеї має зібратися все сімейство, може і три торта треба?...

сильно думаю про Тернопіль. їх замело. надіюся, до того часу, як ми будемо туди їхати, таки розчистять все. не хочу Різдво в Києві.

а до поїздки треба залізти в свій віш-ліст, писаний рік тому, зробити підсумки й оновити його. все таки діє ця штука :)
oksamytka: (Default)
вже добрі два тижні сідаю писати сюди, пишу, потім прокидається Терезка, поки ношуся з нею і присипляю знову, натхнення вивітрюється або з"являються інші нагальні справи, тож написане до того витирається... якщо ви читаєте ці рядки, значить Терезка спить дуже вдало (вчорашній пост як раз писався в короткій перерві між прокиданнями...). за останні 5 днів у неї виросли два нижніх зубчики - її перші. вона дуже, дуже, дуже погано спить вдень. засинає тільки в слінгу, з якого перекласти її нереально.

вчора прийшли дуже добрі новини від отця Андрія - він практично здоровий, і це вперше за 4 останні місяці дало можливість видихнути...

ще вчора ми їздили в Українку до Оксанки і Лесі. Терезка порадувала нас гарним настроєм, настільки, що я мала можливість дуже добре поговорити з Оксанкою, а ця розмова була дуже будуюча.

закінчила слінгобуси для Терезки і для себе. під колір Зари Сендсторм. раніше планувала в"язати під Пейслі Ліберті, але шарфик зараз у Соломії, тому нам би вони все одно не були актуальні. кілька разів, коли температура була досить низька, я не втрималася і таки вигуляла нашу слінгокуртку. дуже зручно так гуляти, коли одна верхня одежина на двох :) і тепло, і комфортно, і голову не треба сушити, в що дитину вбрати, щоб не переохолодити чи не перегріти.

дуже ціную теперішній стан прийняття. навіть не тішу себе ілюзіями, що це буде перманентно, бо типу вийшла на вищий духовний рівень. просто приймаю навіть те, що це буде не завжди і радію, що цей стан є на даний момент. приймаю всі дрібні побутові нестикування. приймаю весь наш гуртожиток, усміхаючись на різні незручності. приймаю Терезчині проблеми зі сном. і те, що крім дітлахів мало на що вистачає часу. за все дякую! за все прославляю Його!
oksamytka: (o)


сьогоднішній день, як і кілька попередніх, приніс багато добрих думок, умиротворення, прийняття, і просто радості й приємних новин. у такі моменти хочеться вірити, що все вийде, хочеться вірити в себе. знову і знову запитую себе: чи варто продовжувати і поглиблювати своє захоплення фотографією та виводити це на якісно вищий (не буду казати "професійний", бо про це навіть мріяти боюся) рівень. є фотографи, роботами яких я не перестаю захоплюватися. дивлюся на них і розумію, що ніколи не зніматиму так. але моментами зблискує думка: та і не треба знімати ТАК. треба йти, розвиватися своїм шляхом. головне не боятися і йти...
oksamytka: (одрі)
загадка: хто ходить по хаті в прозорих капронових колготках, спідниці-олівець і облягаючій кофтинці?
відповідь: мама, яка майже три роки сидить в тій хаті з дітьми, яка в жизні не носила вдома спортівки, даааавно відмовилася від халатіків, і якій за три роки вже ось де (ну, знаєте, де) джинси і футболки, в котрих ця мама колись без докорів сумління могла вишивати щодня на роботу в редакцію жіночого глянцевого журналу :)

ага, чи то тому, шо в мене тут під боком маленька принцеса, чи мо' гормони жити не дають, чи ще з якихось невідомих космічних причин, але мене потягло на дєвочкове. кайфую від ходіння на обцасах, недавно перерила всі закрома в пошуках туші, і виявилося, що ще рік тому я її віддала Даньовій сестрі (і добре, бо що би я зараз робила з тушшю, якій стільки років, скільки Любчикові?), і хочу-хочу-хочу нових осінньо-зимових спідничок і сукенок!!! не знаю, куди я то все буду одягати, але хочу. поки що єдиним дійсно урочистим моїм виходом в люди залишається недільна Літургія, і мені в принципі не хочеться перетворювати цей вихід на дефіле. але є як є.

знову

Sep. 11th, 2012 10:57 pm
oksamytka: (Default)
багато про що хотілося би тут написати. але вистачає тільки на
всяке моє )
oksamytka: (Default)
провела вранці Даня на гастролі. поїхав на 6 днів під кордон з Росією. купив мені вчора кілька шоколадок "ріттер-спорт" з різними смаками, щоб я їла і думала про нього. відразу після його від"їзду вже стоптала ту, що чорна із марципаном всередині. і навіть коли поїм всі шоколадки (а це може статися дуже скоро, значно швидше, ніж за 6 днів - я не вмію розтягувати задоволення), все одно буду про нього думати. не люблю говорити по мобільному, коли він далеко-далеко. просила маму, щоб вона приїхала і допомогла трохи з малюками. мама не змогла взяти квитки. виявляється, київський напрямок напередодні Дня незалежності все ще популярний серед людей. будемо самі собі давати раду. добре, що Ляся з Олегом завжди готові допомогти. тепер головне всім залишатися цілими. часто саме під час Даньових гастролів на нас сипляться болячки. і тоді наша сім"я починає відповідати фразі, яку полюбляла вживати моя бабуся: "бєдная мать, абосраниє дєті". бабусині фрази завжди піднімають мені настрій і налаштовують на ставлення з гумором до будь-яких обставин :) як би не склалося, ми не будемо депресувати, будемо радіти одне одним і чекатимемо нашого татка додому з піднятими вгору хвостами. заходьте в гості, чи що?!
oksamytka: (Default)
люди, це тільки під час відпустки час летить так швидко? коли 5 тижнів тому ми пірнули в Тернопільську спеку і просто таки парник на 5-му останньому поверсі з трьома вікнами на південь, я думала: як, як ми це переживемо? а зараз сиджу в Києві й думаю: де поділися ті 5 тижнів безтурботного (ну, добре, майже безтурботного) щастя? в четвер Даньові вже на роботу, при чому так відразу «з корабля на бал» – підготовка до Дня незалежності, активні гастролі…

а 5 тижнів тому
... )

oksamytka: (Default)
ми вже два тижні в Тернополі. забули в Києві наш 3G-модем, тому мали 10 днів повного відпочинку від Інтернету. ледве пережили тут 5 днів неймовірної спеки. на вулицю виходили тільки пізно ввечері, коли сідало сонце. але спека минула. Любчик з Даньом поїхали в село до Даньових батьків. провели там тиждень. щодня пили свіже козяче молоко, паслися біля кущів малини, смородини, аґрусу. повернулися засмаглі й щасливі. варто мені кілька днів не побачити Любчика, як стає явно видно, наскільки швидко він росте зараз і змінюється. щодня купу нових слів, нових приколів. такий цікавий період. поки хлопців не було ми з мамою і Терезкою майже весь час були виключно в жіночій компанії. довгі прогулянки, морозиво, шопінг :)

мама з татом тішаться внуками, а внуки – ними. кілька днів тому відкриваю очі (задрімала біля Терезки), а переді мною стоїть Любчик з трьома великими соняшниками в руці, протягує мені: «це тобі, мама». я вся розплилася в напливі ніжності )))

вчора в Збаражі були. Надійка спеціально для нас спекла смачнючий бісквіт з яблуками. а потім повела гуляти красотами. Любчик був у захваті від Надійки. я відкрила для себе ще одну прекрасну Надійчину сторону. вона прекрасно ладнає з дітьми. не дивно, що пише казки. бо сама ніби живе в цій казці. а діти їй вірять. я так не вмію, і мене завжди захоплює ця риса в інших дорослих – бути, як діти.

ми багато знимкували останні тижні. фото зі Збаража будуть пізніше. а поки що –
соняшники )
oksamytka: (Default)
такий тихий благословенний ранок. вперше за останні місяці випите горняточко кави - наново пережитий смак чарів... розмови... обійми з коханим і дітками... молитва... відчуття спокою і рівноваги... Бог огортає Собою...


  • Любчик малює з кожним днем краще
  • я підстригла Даня, поки Терезка спала на мені в слінгу
  • закінчую робити подарунок до річниці весілля Соломії й Романа - вирішили з Даньом зробити їм весільний альбом
  • трав"яний чай зі шматочком тортика, ммм!.. (Данко, впізнаєш свою мелісу? ;))
  • в Даня ще один концерт сьогодні ввечері, і - віііііідпустка! до середини серпня!
  • гарного вам дня! :)*

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios