oksamytka: (o)
якось останні дні не вдається писати сюди засвітла. знову сіла за комп із сплячою Терезкою. пишу лівою рукою, права під дитиною, але пишу.

шалений день. як подумати, то нічого екстраординарного: Служба Божа, чергова покупка памперсів в Ашані дорогою в Білогородку, гостина в Соломії, повернення додому... але день чомусь  здається насиченим. може, це дітлахи додають до того всього такого особливого шарму?..

завтра на світанку Даньо їде в Москву. в мене цілий день горло болить. надіюся, не розклеюся саме на час його гастролів.

сьогодні в Соборі був Блаженніший Святослав і мав дуже класну проповідь про блудного сина, точніше про милосердного батька...

цілий день тягала за собою фотик, і так і не витягла його із сумки. єдину знимку за сьогодні - захід сонця - зробила із вікна майбутньої Мартусиної кімнати телефоном, поки на мені дрихла Терезка.



цілий тиждень не їла нічого після 18. а зараз п"ємо чай і заїдаємо білим ріттер-спортом - маленький бонус перед Даньовою поїздкою...

всім добраніч і гарного початку тижня!
oksamytka: (sarah jane pic)
а ми сьогодні ходили до лісу - шукати весну! знайшли гори снігу, кусючий морозець і трошки сонечка, котре, ніби вибачаючись за сніг і вітер, намагалося бути лагідним і привітним. та хоч ліс ще спить, поза ним весна вже потрохи торкається світу, пташки цвірінькають, ховаючись цілими зграями між гіллям дикого винограду, під ногами щодень більшають "латки" асфальту, по бляшаних крівлях гаражів бумкають важкі краплі, що стікають з бурульок під дахами будинків....


я так люблю цю пору року. таке передсвяття весни. як добре, коли цієї пори є такі дні, коли не треба нікуди поспішати, і можна кілька годин бродити лісом усією сім"єю...
+1 )
oksamytka: (Default)
не спимо. сидимо всі в очікуванні новин із Боярки. там Сіка і Роман народжують, а ми тут всі молимося й тримаємо за них кулачки. вчора не спалося мені ще з 6 ранку, чекала на Даня, котрий під"їжджав до Києва з гастролів у Чернівцях. і тут стрельнуло в голову: а чом би нам не поїхати в Білогородку. ми ж бо через кілька днів дременемо в Тернопіль, Даньо потім поїде на 2 тижні в тур по Полтавській області, ггг, і це напевно наш останній шанс побачити Соломію з животиком. тільки Даньо зайшов до хати, як я поділилася з ним ідеєю. найбільше не хотіли, щоби гостинні Сіка з Ромком переймалися, чим приймати гостей, тому вирішили привезти все з собою. так і сказали Сіці по телефону: приїдем, ніц не готуй, все привезем, просто хочемо тебе бачити. вони не могли нам відмовити )))

в Білогородці гарно провели час. поїли тортик і гарячі канапки, поспілкувалися, прогулялися. навіть вдалося вмовити Соломію на кілька знимок :) як виявилося - все вчасно. нині ввечері подзвонив Ромко, і сказав, що вони вже в пологовому )))

ще вчора в Терезки були іменини. 

і ще вчора до нас приїхав новий слінг. я так його хотіла ще коли ходила вагітною. три відтінки кавового кольору, плетення "зара" і назва - Сендсторм! але в українських магазинах їх не було. минулого тижня побачила, що такий шарфик продає мамуся з Донецька. очі загорілися, руки потяглися... ні-ні-ні, - казала я собі. але Даньо вмовив, знайшовши кілька аргументів, і ми вирішили здійснити цю маленьку мрію :)

а сьогодні вранці ми всі прокинулися від нереального гуркоту грому! хто чув і бачив цю грозу, скажіть, це було круто!

знову

Sep. 11th, 2012 10:57 pm
oksamytka: (Default)
багато про що хотілося би тут написати. але вистачає тільки на
всяке моє )
oksamytka: (Default)
до Даня зателефонувала його старша сестра Соломія і запропонувала провести вихідні в їхньому будинку за Києвом. вони з чоловіком мали їхати на день народження до його мами, а комусь треба було годувати їхнього песика ))) ми не змогли відмовитися, і в п"ятницю ввечері чкурнули за місто. там провели родичів у дорогу, і приблизно об 11 повлягалися спати. напевно чи не вперше - ми були самі! тільки Даньо, Любчик і я!!! тиша, спокій і широчезне ліжко :) було солодко засинати з думкою, що завтра субота і не треба нікуди поспішати, і можна буде валятися в ковдрах хоч до обіду. але вранці я відкрила очі, глянула у вікно, побачила перші промені сонця і зрозуміла, що зовсім-зовсім не хочу спати, і навіть валятися в ліжку. повернула голову праворуч, у цей момент прокинувся Даньо і, здається, був налаштований так само. на годиннику було кілька хвилин на восьму. не встигли ми з Даньом пообійматися і 10 хвилин, як несподівано включився Любчик, бадьорий і життєрадісний. ми повставали, вмостилися біля вікна і ще з 10 хвилин розглядали краєвид, цнотливо білі засніжені поля, дерева вдалині, вкриті інієм, будинки і червоне сонце над самісіньким горизонтом. так почався день, в якому були тільки МИ!
багато знимок!!! )

oksamytka: (o)
коли так пізно восени стає так світло й тепло, завжди на гадку спадають слова пісні Тараса Петриненка "останні теплі дні". варто вийти на вулицю, як вона вперто закручує свій танок у думках і на язику. коли в моєму житті з"явився Даньо, виявилося - він має точно таку саму звичку: мугикає собі під носом цю пісеньку в таку пору )

погожі і сумні )
oksamytka: (ми)
Коханий обіймає мене, ніжно цілує, бажає Божого благословення на день і ми розбігаємося по роботах. повертаємося туди після довгої кількатижневої відпустки. якби не його навчання в консерваторії, це могло би бути схожим на другий медовий місяць ))) щойно тепер розумію, як не вистачає мені його впродовж дня, бо за ці дні так звикла, до оточення цього тепла, затишку, надійної його опіки... в останні дні ми ще більше зблизилися, так хотілося насолодотися одне одним, випити чашу спільного часу до дна... не завжди вдавалося. вчора Даньові несподівано перенесли іспит з 10 на 12, і йому довелося самому йти на Месу на 10 годину замість Літургії на 12, яку ми мали відвідати вдвох. я тішуся за Даня, бо в костелі йому вчора було дуже-дуже добре, він навіть висповідався в улюбленого сповідника – о.Міхала. потім ми цілісінький день були поруч! навіть в перукарню разом ходили. я знову підстриглася, тепер моя зачіска нагадує Одрі Гепберн в "Сабріні", хоча мети бути схожою на неї я не мала ))). а вже ввечері ми пили гаряче какао, втішаючись просто з того, що ми разом, і Даньо знову зварив мені ромашкового настою для ванни... цей чоловік захоплює мене, і я вже давно-давно перестала чекати, що "от-тепер-він-покаже-мені-де-раки-зимують" і постане в "справжньому образі". його родзинка в тому, що він найсправжнісінький завжди, я давно повірила, що він не просто хоче здаватися таким чудовим, а є таким )
oksamytka: (бела)
дорогою на роботу виявила, що забула вдома мобільний. востаннє зі мною таке траплялося 1,5 роки тому. і це добре. добре, що забула, бо це дає змогу зрозуміти, наскільки залежу від цього маленького монстрика. Даньо запропонував взяти собі його трубочку, але я ніколи не навчуся користуватися тими сіменсами. тож маю сьогодні безмобільний день. гарне продовження безсонної ночі. 

ввечері ми подивилися третю нездійсненну місію. не люблю всіх цих трилерів-екшенів, але пам'ятала, що перші дві мене захопили, тож розжилися третім фільмом - змилосердилася над Даньом, якого вже добрячий рік годую як не мультиками, то романтичними комедіями. врешті вийшло так, що Даньо дивився фільм незворушно зацікавлено, а я вмирала від переживання. 

згадала, чому не люблю трилерів, бо дико переживаю! коли я вперше дивилася "Скелю", думала, що посивію. тато з братом не могли тоді вгамувати мене, проте таки не хотіли зізнаватися, чи все закінчиться добре. звичайно. і от знаю, знаю, що це ж кіно, і все буде добре, бо все так банально і передбачувано, і Тома Круза не люблю, однаково це не допомагає... зрештою, з читанням останніх трьох книжок "ГП" це все одно не порвівняти.
oksamytka: (Default)
на Тернопільському залізничному вокзалі, проводжаючи Даня, побачила свою однокласницю. Я не бачила її 8 років, цілих 8 років, а вона ну зовсім не змінилася, ну от ніскілечки - 3 тонни білої пудри і багато темносірих тінів, і та сама зачіска, той самий вираз обличчя... у тій тернопільській ночі вона була як привид з минулого... брррр
а взагалі відпочили чудово, погода була навіть дуже непогана, сукню весільну купили... 
oksamytka: (веселий умняк)
Так хтілося написати пост про мої чудові вихідні+п'ятницю... Але сиджу і не знаю, з чого почати і навіть чим скінчити. П'ятницю+вихідні ми з Даньом провели в Обухові в реколекційному домі, на Тренінгу мирянських лідерів, організованому Центром мирянського лідерства УКУ і молодіжною комісією УГКЦ Київської архиєпархії. Така вже я є - не дуже люблю вибиратися в середовище, де повно незнайомих людей. І цього разу було приблизно так само, єдине, я знала, що це мені дуже тре. Тому поїхала. І вийшло як завжди, коли я не чекаю від акції чогось особливого, виявляється все мене приємно дивує і потім повно позитивних вражень, емоцій, спогадів, результатів. Тому я радію, що переборола спокусу нікуди не їхати і провести вихідні тільки з Даньом.

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios