oksamytka: (мама)
у квітні мене поглинула нова цяцька - інстаграм - тому я дуже рідко брала в руки фотоапарат, і майже не брала його на вулицю. а ще квітень був холодний і настрій був такий самий.
... )
oksamytka: (мама)
якби до всіх цих подій хтось сказав, що саме невдовзі ми переживатимемо, звичайно, я би спочатку злякалася, а потім би не повірила. бо завжди не вірю підсвідомо у потенційний жах. але якби цей хтось ще додав, що за кілька сантиметрів від війни я фотографуватиму квіточки - в це б я не повірила точно. ну, бо як можна фотографувати квіточки, а ще дітей і котів, коли світовий мир висить на волосині? ну, але всякий життєвий досвід тим і прекрасний, що поєднується в ньому цілком непоєднуване. ми просто рідко проходимо аж настільки по межі, щоби це помічати.

тому сьогодні я покажу вам усіх цих котіків, цвіточки й інші "к"ютіс", бо все це було зі мною у цей прекрасний і благословенний з точки зору погодиберезень )
oksamytka: (sarah jane pic)
коли ми зустрілися в Тернополі з цією весною вдруге, вона привітала нас голими ще деревами і молоденькою травичкою. а сьогодні проводжає спекою, позиченою в липня, і ніжним, але лунким шелестом липи під вікном. жоден день із цієї двотижневої зустрічі не минув у блаженному нічогонеробстві. програма була настільки насичена, що я так і не встигла навідатися до свого стоматолога, і завтра, з великою надією, що зуб мій не буде про себе нагадувати до літньої відпустки, ми прощаємося з цією тернопільською весною. а Любчик сьогодні прощався зі своїм першим романтичним захопленням…



згадайте нас завтра в молитві.
oksamytka: (sarah jane pic)


як я люблю Київ о цій порі!
коли все розцвітає.
а коли розцвітають абрикоси - особливо! це завжди час радості, причина, аби видихнути "зима закінчилася". час довгих прогулянок, ароматного надвечір"я. виходиш на балкон, а абрикоса під ним хапає за талію і не пускає назад в кімнату.


хтось може думати: і що тут такого, кожного року ж квітнуть, мільйонами пелюсток потім опадають на тротуари і дороги. а для мене це цвітіння завжди як уперше. та що там - кожна весна, як перша. сама не знаю чому. не вмію сприймати її як належне. руки тягнуться до фотоапарата, так хочеться затримати цю красу хоч трошки.

+4 )

а на сам кінець дві новини. традиційно, одна добра, друга - не дуже. почну з доброї.
завтра вранці вирушаємо в Тернопіль. моліться за нашу щасливу дорогу, будь ласка! Даньо поповнив рахунок на мобільному модемі, то, думаю, будемо там із сяким-таким інтернетом. принаймні, сподіваюся, зможу щодня виставляти по одній знимці.

тепер щодо знимок, точніше щодо проекту. і це як раз та не дуже хороша новина. матиматик з мене нууууу дуже поганий. тому що триразове вираховування дати початку проекту "100 днів до 30" не вберегло мене від помилки. мабуть, таки треба було 7 разів рахувати. рахувала я і вперед і назад, і за старим підрахунком виходило, що мій дн не 24, а 25 травня. підвів таки зворотній відлік. вже три дні рахую з виправленням. можна було прикинутися що все так і мало бути, типу остаточно 31-й рік життя почнеться тільки 25-го чи щось таке, але я так не вмію. ви що, я навіть фотки в альбомах розкладаю всі в строгому часовому порядку, гг.

була ідея переробити всі пости, але я від неї відмовилася. так що буде як є. 100-й день буде, але він буде на сам мій дн ))) вибачайте!
oksamytka: (sarah jane pic)


останні два тижні з усіх сил намагаюся не скігліті й переконую себе, що спокійно з високо піднятою головою дочекаюся весни. але вдень прочитала про сьогоднішній Львів, побачили фотографії, по обіді вийшли з малюками на вулицю, там нас зустрів колючий морозний вітер, а потім почитали прогноз на нині й вихідні, і попередження від міської ради на вихідних утриматися від поїздок через погодні умови... знаю, що це тааак банально, і скрізь тільки й чути - "хочу весни", "набрид сніг", але я теж хочу! і мені набрид! уже просто ніякої сили нема ігнорувати цю сірість, ці кочугури вищі за мене...

сьогодні цілий день хочеться плакати. виплакалася би, стало б легше, хочеться час від часу скинути баласт. а не йде. такий стан - не-знаю-чого-хочу.

завтра хочу на Петрівку, купити собі "Несподівану вакансію" й альбомів для Любчика, може "НДж" знайду. а поки почала читати Честертона, подобається.
oksamytka: (sarah jane pic)
Даньо вчора 3 години добирався із Севастопольської площі додому. і то ще пощастило. встиг з Мінської на маршрутку ще. Марко поїхав на Мінську через кілька годин, додому вже йшов пішки.

доїли сьогодні залишки хліба, спроби знайти хліб чи хоч якусь булочку в навколишніх магазинах не дали результату. добре, що ми його і не дуже їмо.

люди на вулицях подобрішали. це приємно.

я пам"ятаю сніг у квітні, на Паску 14 квітня раз випало багато снігу, і в травні сніг і мороз пам"ятаю. не так багато, але шкоди тоді було більше.

Олег сьогодні приготував смачнючий рис із овочами і куркою в соєвому соусі, і оскільки ми всі сьогодні були вдома, то вийшов чудовий сімейний обід.

а Терезка сьогодні почала повноцінно ходити сама, і навіть танцювала :)

oksamytka: (sarah jane pic)
в Тернопіль ми виїхали у вівторок тиждень тому, перед обідом. в мережу я ще заходила на заправці "воґ", десь перед Житомиром, прочитала кілька коментарів про лазанью і не була тут весь цей час до вчорашнього повернення в Київ.
до Житомира наша дорога була легка і приємна. діти спали, ми слухали музику й підспівували то Бурмаці, то Чубаю, то ВВ... за Житомиром почався жах. я, звичайно, чула-читала-бачила в ютубі, які в нас дороги після зими, але до цієї поїздки все одно було відчуття, що це десь далеко поки не дводилося їздити по Газопровідній вулиці. аж тут ці житомирські, кхм... навіть язик не повертається назвати їх дорогами. коротше, яма-на-ямі в буквальному сенсі. через це поїздка зайняла на півтора години більше. але, дякувати Богові, до Тернополя доїхали живі-здорові.

це було за 74 дні до 30


решта днів+сьогодні )
oksamytka: (iosole)
був час, коли я не визнавала інших кольорів, крім білого і чорного. одяг був виключно в цих тонах. і нігті я фарбувала в чорно-білу смужку. відтоді минуло 15 років, я помудрішала гардероб мій і життя зазнало значних змін, а тотальна сірість (ба все це чорне і біле навколо однаково зливається в сіре) уже далеко не варіант.

отак і те, що за вікном, трохи напружує. хочеться, дуже вже хочеться кольорів.

під час чергового сеансу кольоротерапії я підточила ціле відерце олівців. сиджу, любуюся ними.

oksamytka: (sarah jane pic)
а ми сьогодні ходили до лісу - шукати весну! знайшли гори снігу, кусючий морозець і трошки сонечка, котре, ніби вибачаючись за сніг і вітер, намагалося бути лагідним і привітним. та хоч ліс ще спить, поза ним весна вже потрохи торкається світу, пташки цвірінькають, ховаючись цілими зграями між гіллям дикого винограду, під ногами щодень більшають "латки" асфальту, по бляшаних крівлях гаражів бумкають важкі краплі, що стікають з бурульок під дахами будинків....


я так люблю цю пору року. таке передсвяття весни. як добре, коли цієї пори є такі дні, коли не треба нікуди поспішати, і можна кілька годин бродити лісом усією сім"єю...
+1 )
oksamytka: (sarah jane pic)
Даньо подарував тюльпани, щоб нагадати про весну. сьогодні вночі він їде на концерт у Білорусь. квіти будуть нагадувати мені про нього )

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 10:29 pm
Powered by Dreamwidth Studios