oksamytka: (мама)
у квітні мене поглинула нова цяцька - інстаграм - тому я дуже рідко брала в руки фотоапарат, і майже не брала його на вулицю. а ще квітень був холодний і настрій був такий самий.
... )
oksamytka: (sarah jane pic)
фото трохи не в тему, але мені подобається: Любчик із хресним татом :)
нам дуже добре тут.
oksamytka: (sarah jane pic)
традиційна родинна знимка біля церкви після освячення пасок. тато з нами, зазвичай, на це дійство не ходить - залишається вдома, щоб закінчити прибирати квартиру.



цьогоріч вмовила маму не наготовлювати дуже багато страв на великодній стіл. обійшлися печеним м"ясом/шинкою/паштетом/зайчиком, двома салатами, бурячком з хроном, бульйоном, голубцями і кручениками зі свинячої вирізки з чорносливом. ну, і 3 пляцки: сирник, мій улюблений "королівський" і якась новинка. саме тому, певно, сьогодні майже пів дня відпочивали. навіть посваритися встигли ))) і помиритися, звичайно, теж.

27 і 26

Apr. 28th, 2013 10:08 pm
oksamytka: (sarah jane pic)


всім дякую за молитви і побажання. доїхали ми добре. і, зважаючи на якість доріг і несподівану духоту, це певно значною мірою завдяки вам і Богові! коли ми о 19 таки дісталися додому, то сили вистачило тільки для поїсти-помитися.

отже, на найближчі 2 тижні ми в Тернополі. друзі-тернополяни давайте зустрічатися ;)

про 26 днів до 30 )
oksamytka: (Default)
от. час біжить. не віриться, що минуло три тижні відтоді, як ми з Даньом і Любчиком повантажилися в нашу машинку і поїхали в Тернопіль. а таки воно так. три тижні. за цей час:
  • Любчик вперше нормально взув капці і став ногами в капцях на землю. одразу йому то не дуже сподобалося, але паску ми так-сяк при тому посвятили;
  • з’їздили в мамине рідне село, дуже красиве, але напівмертве. в селі Любчик побачив курочку і йому вилетіло з голови, шо він не хоче ходити в капцях – почав курочку наздоганяти; ще він вперше подарував мені там квіточку, яку вирвав там же у полі :). це викликало неймовірні почуття в мене;
  • з’їздили в село до маминої сестри. воно теж красиве, але досить живеньке, завдяки тому, що розміщене під самим Тернополем. там Любчик теж побачив курочок, а ще півників і індокачок. поганяв курочок і реготав з того, як обурюються цим фактом півники. був вражений, що киці можуть бути досить спокійними і давати себе гладити, на відміну від нашої шаленої Бузьки;
  • погуляли біля монастирських пташок. отці-францисканці, вірні заповіту свого засновника, влаштували в Тернополі на території свого монастиря міні-зоопарк із найрізноманітнішими видами птахів. я вперше в житті бачила білих павичів. і навіть павич розпустив хвіст, коли ми там були! неймовірна краса, якій може позаздрити найошатніша наречена;
  • приймали в гостях отця Юстиніана, який забіг до нас спеціально на мамині налисники з маком. як для третього дня великодніх свят – чудова страва! бо в ній нема шинки!
  • з’їздили в Даньове село. красиве і процвітаюче. набрали там домашніх яєць, котрі доїдаємо досі ))) побували на руїнах Теребовлянського замку;
  • я зустрілася з дорогою Наталочкою [livejournal.com profile] merezhyvo, і ми з нею відкрили сезон морозива в італійській кондитерській-піцерії, де роблять пресмачнючу фокаччу, але не дуже гарячу каву-лате ))
  • а потім ми з Даньом і Любчиком знову повантажилися в нашу машинку і вирушили в Ужгород. фантастична мандрівка, варта окремої розповіді!
  • повернулися в Київ. в Даня напружений графік репетицій і гастролей. зараз він у Москві. я читаю Грохолю, тому мало часу проводжу за комп’ютером, закинула вишивання і хатні обов’язки і навіть морський бій на телефоні не бавлюся )

oksamytka: (Default)
хоча ні, вже не за тиждень, а за 5 днів і 1 годину буде Великдень. сьогодні замислилася, що переважно називаю це свято "Паскою" або "Великоднем", але не "Пасха", і чомусь не Воскресіння. остання назва найкраща, як на мене, бо це суть. треба себе перевчати :)
 
вчора, як і планували, їздили на архиєрейську Літургію до Патріаршого собору Воскресіння Христового. це я вперше там була. вперше бачила нашого блаженнішого Святослава (якось вже не пасує казати "новообраного"). це тааааака радість!!! я не належу до тих людей, сконцентрованих на персонах чи місцях, і мені нема різниці хто мене причащає-сповідає, чи блаженніший, чи простий священик, як і нема різниці де молитися: чи в убогій тісній капличці чи у величному соборі. проте святкова Літургія в головному соборі нашої Церкви під проводом блаженнішого має особливе значення і дарує неповторні переживання. без будь-якої причини. і якщо є географічна можливість, то нею таки варто користатися.




вчора телефонувала Дані. вона в прямому і переносному розумінні була так далеко, що мені стало трошки сумно після розмови. а вночі наснився сон, ніби ми стали геть чужими. і вранці прокинулася з почуттям тривоги, яку навіть сама не розуміла. а коли зрозуміла, то спробувала довірити цю ситуацію Богові. як відповідь: Данка прислала мені букетик квіточок-братчиків, котрі особисто для мене завжди символізували спорідненість :) Бог добрий! значно добріший, ніж ми можемо очікувати від Нього! саме тому в часі кожного Страсного тижня, який я переживала, символічного чи реального, Він завжди приходить, витирає сльози, торкає вібруюче серце, і дарує свято Воскресіння!
oksamytka: (o)
фух. перечитала все що писали друзі впродовж тижня, який ми провели в Тернополі.
Любчик чудово переніс дорогу, в потязі спав ніби вдома, і ніби вдома вередував, коли ми його вдягали. люди у вагоні здивовано оглядалися, коли чули що плаче дитина - цілу ніч-бо нікого не було чути )
у суботу посвятили великодній кошик і вперше принесли Любчика до храму, де ми з Даньом вінчалися.
потім був чудовий-ідеальний день Воскресіння!!! вперше за багато років я не була на Надгробному та Воскресній утрені, на Літургію ми з Даньом і Любчиком пішли вже на 12 годину. проте і вона принесла нам багато радості. повна церква діток з батьками, і коротка, але влучна проповідь отця Юстиніана. він порівнював Різдво з Воскресінням і стверджував, що на його думку обидва ці свята є рівнозначними, бо обидва є святами життя. прийшовши у цей світ у тілі людини в бідній теслярській родині, Бог засвідчив, що головним є не як жити, а власне жити. і ще раз підтвердив це, перемігши смерть!
Світлий понеділок був таким, яким і має бути - дуже веселим і життєрадісним. після Літургії ми були щедро окроплені отцем Егидієм, а на вечір приймали отця в себе вдома, насолоджуючись його гумором і веселою вдачею )
у вівторок із Любчиком швидко пройшли планові огляди у всіх потрібних лікарів, слава Богу, наш хлопчик здоровий і гарно розвивається, за 3 місяці набрав 3 кг і виріс на 9 см.
у середу Благовіщення, річниця материнства, зустріч із інтелігентною, жіночною і світлою [livejournal.com profile] merezhyvo 
дуже дякую Богові за всі ці можливості, миті, переживання, особливо цінні своєю невипадковістю і небуденністю! 


oksamytka: (весна)
на реколекціях перед Квітною неділею отець Йосиф Мілян поділився з нами своїми переживаннями Великодня. він сказав, що свято Воскресіння для нього починається у Великий четвер. коли в неділю закінчується Воскресна Літургія, йому стає сумно, бо для нього Великдень минув. я спіймала себе на думці, що кожного року переживаю те саме. особливо з тих часів, відколи в селі померла мамина мама і ми перестали їздити туди на Великдень.

все, що було вже після Служби, ще ніби й належало до воскресного дня, але було вже не самим Воскресінням. цього року таке пережиття було дуже гострим. проте воно не було причиною для смутку. навпаки від того, ще більше цінувалася кожна хвилина великодніх богослужінь: від Надгробного до традиційного святкового многоліття.

далі все було світло, тепло, радісно, у Світлі понеділок і вівторок так само радісно тьохкало серце від привітання "Христос воскрес!", залита водою квартира і мокрі ми в Обливний понеділок... але ніщо не могло зрівнятися з тим вперше в році почутим і проспіваним воскресним тропарем: Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав! І тим, що в гробах, життя дарував! чи з трепетним переживанням четвергової страсної утрені з її 12-ма страсними уривками з Євангелій, з винесення Плащаниці, зі співом "Благообразного Йосифа", Єрусалимьскою утренею. в ті передпасхальні дні я вже не можу сумувати, бо ж Воскресіння так близько, так близько перемога!
oksamytka: (відвертість)
Сьогодні ще тільки страсна п'ятниця, найскорботніший день у році, а в повітрі вже витає дух Великодня... Всі, хто роз'їжджається з Києва по своїх рідних містах чи селах вже вітають одне одного словами "Христос воскрес!"
Особисто для мене найурочистіша мить у році настає тоді, коли священик стукає хрестом у двері храму зі словами "Христос воскрес!". Люди відповідають "Воїстину воскрес!", а я не можу нічого сказати, бо душу в горлі сльози радості. Воскресіння приходить тоді в моє життя цілком реально і фізично... І перший воскресний тропар звучить так, ніби його співає небо... 
Всіх вітаю з наступаючим святом Воскресіння Господнього!
oksamytka: (Default)
Мені запахло свіжими вогірками... Великдень вже не за горами ))) 

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 10:25 pm
Powered by Dreamwidth Studios