oksamytka: (sarah jane pic)
цей запис мав з"явитися тут в останній день осені, але той день із самого ранку перевернув свідомість із ніг на голову, настільки, що розповідь про наш тихий листопад відірвалася так далеко від жорстокої реальності, як місяць від землі.

у той ранок я провела Даня на гастролі, і за звичкою перед тим, як збирати малих на прогулянку, відкрила френд-стрічку. в одну мить відчула, ніби раптом опинилася в іншому вимірі.

на щастя, до вечора надія почала повертатися, а в неділю вже розквітла буйним цвітом. та однаково всі ці дні, якщо й випадало сісти за комп, то ті година-дві витрачалися на прочитання новин.
в квартирі Даньових батьків міні-філіал Майдану, на даний момент там живе 18 протестувальників, ми прийняли до себе Іванку, Ляся подалася до Соломії.

чи варто казати, що я би теж не проти постояти. та й з дому воно дійсно все якось моторошніше виглядає. я це ще по помаранчевій революції пам"ятаю. коли ввечері 23-го листопада пакувала речі в Київ, мама дивилася новини, після яких повторювала "може все таки не поїдеш", а я поїхала, і в поїзді було таке відчуття ніби ледь не на війну їду ))) та варто було вийти на Майдан, як сумніви, страх, переживання змінилися на ейфорію.

проте хочу записати спогади пролистопад, як завжди, з численними фотками )
oksamytka: (sarah jane pic)
непристойно довго не писала тут, а все тому, що знайшла собі дуже чудернацький підробіток, точніше він сам мене знайшов, і останні майже 4 тижні тільки тим і займалася. за кілька днів покажу результати праці.

а поки про своє всяке.

дозволяю собі розкіш - одну главу "Енн із Ейвонлі" на день.

думаю, як це напевно прекрасно жити на морському узбережжі. щодня виходити до моря і слухати його. мені здається, нема в світі кращих звуків за шурхіт хвиль і дзеленчання гірської річки.

днями купили ручки до кухонних меблів - такі красиві, керамічні, білі і рожеві майже-червоні. від сьогодні шухляди і тумбочки відкриваються льогкім двіженієм руки.

два тижні тому у нас народився племінник Нестор і завтра ми поїдемо знайомитися з ним :)

була сьогодні на базарі і відчула його - аромат апельсинів і мандаринів. і так по-різдвяному відразу стало, незважаючи на зливний дощ!

ще думаю, чи потрібен мені інстаграм? я далека від бажання бути присутньою в усіх можливих соцмережах і влізти в ще одну - то для мене подвиг. це раз. два: мене знову посєщають думки типу, що цікавого я можу показати людям. знаю, вони бздурні, але прогнати остаточно не можу. з іншого боку, там стільки краси, в тому інстаграмі, а все воно проходить повз. і я насправді дуже хочу фотографувати. рости в цьому вмінні. коротше, дилема )))))

ви помічали, яка досконало прекрасна "місячна соната" Бетховена? Терезка останні дні дуже добре спить під неї, вона звучить у мене по колу кілька годин на день, і не набридає! і кожна нота - насолода. я от зрозуміла, що Бетховен мій улюблений класичний композитор.
oksamytka: (sarah jane pic)
останнім часом мені стало некомфортно від теоритизування любові. так і хочеться тролити в інеті статті на тему: "чи існує любов до шлюбу?", "чи існує кохання з першого погляду?", "як відрізнити закоханість від любові?", словом все те, що я сама так любила почитувати на початку наших стосунків. саме тому не тролю, бо розумію, що комусь це дуже потрібно. просто самій стало затісно в цих буквах. особливо після випадку з моїм постом на річницю шлюбу, який чимало людей сприйняли за чергову красиву теорію. тому я могла би зараз написати щось таке глибоке й чарівне про Чоловіка, Якого Я Кохаю, бо сьогодні його день, і мені направду дуже багато хотілося би сказати про нього, та навіть йому сказати не можу, бо вся ця глибина почуттів і взагалі того всього, чим є Любов, ну ніяк не поміщається в букви.

тому покажуяк ми з малюками привітали сьогодні татка )

ми вже тиждень у Тернополі, а завтра їдемо в Київ. як завжди, спочатку не дуже хочеться їхати в Тернопіль, а потім не хочеться їхати З Тернополя. і щось, мені це не подобається, я дедалі більше стаю параноїком на тему їзди дорогами. от і зараз ледь ковбасить від перспективи подолання 425 км. віддаю нас під опіку Богородиці, і прошу про молитву.
oksamytka: (sarah jane pic)
жовтень, що минув, назавжди запам"ятається нам як місяць, в який ми отримали своє гніздечко. "отримали" - найкраще слово. бо наше теперішнє помешкання - то дарунок з Неба, дарунок Даньових батьків і рідних. після 6 років, проведених у "Барлозі" (хто читав ГП, той зрозуміє), ми отримали багато чого на перший погляд дуже простого й буденного, але для нас - дуже цінного. як то можливості вставати, коли ми хочемо. користуватися ванною, скільки нам заманеться. скільки завгодно часу проводити на кухні. слухати музику, яку ми хочемо чути. ми отримали нагоду створювати наші сімейні правила і традиції. а ще отримали шанс бачити в дорогих нам людях тільки хороше і більше цінувати їх.
у гуртожитському житті, безумовно, є багато плюсів, тим більше, наш гуртожиток був одним із найпозитивніших прикладів. але коли дістаєш можливість отак із сім"єю відокремитися в ячєйку общєства, виходиш ніби на новий рівень: із більшим ступенем інтимності, відповідальності й довіри.
ну, і традиційно -жовтневі фотографії )
oksamytka: (sarah jane pic)
тиждень тому випала нагода пофотографувати чудову пару приятелів-обновлян, Оксанку й Олега, і їхнє Очікування Дива.


+++ )
oksamytka: (sarah jane pic)
уже дехто напевно читав, як я бідкалася на фб через свою нову стрижку, точніше через проблеми сприйняття себе дєвачкою із цією стрижкою. але пройшло кілька днів, я зробила іншу укладку, начіпила дуже дівчачі кульчики-порічки, і мені сподобалося відображення в дзеркалі. так що дозріла показатися :)

я зовсім не напрошуюся на компліменти ))) )

а поза тим сьогодні був таааакий фантастичний день! діти попрокидалися о 6 за новим часом. в церкві Тереза заснула і поспала в слінгу 40 хвилин. приїхавши додому, ми розуміли, що скоро вона ще не засне. тож швиденько поїли, залили термос чаю, кинули в рюкзак разом із шоколадкою та двома пачками печива, і гайнули в Пирогів.

у Києві сьогодні найнайнайсправжнісіньке бабине літо! в Пирогові ми навіть бачили, як літали в повітрі білі павутинки.

люблю я цей музей, попри вічні юрби нахабних туристів у спортивках. там таке повітря!!! скільки не їздимо туди, гуляємо по 3-4 години, не присідаючи, а втома не відчувається. а ще ми зустріли там мого улюбленого владику Богдана й отримали благословення )))

вдома була вечеря нашвидкоруч із смачнючим чилійським вином, і штрудель з вишнями на десерт.
oksamytka: (sarah jane pic)
ну що, люди-друзі, з духовкою в мене все ок. ви мені так того щиро бажали в минулому пості, що не могло бути інакше :)

кілька днів тому Даньо сказав мені, що наша квартира вже має свій запах - наш, особливий, запах. а я чи не в той день думала про те саме. все потроху набирає наших рис. і навіть диван, якого ще досі Андрій не забрав у Луцьк, ми "освоїли" в прямому сенсі слова й уже думаємо, що сумно буде з ним прощатися. і диван, напевно, теж сумуватиме за нами.

вчора у нас була перша офіційна гостя - Ксеня [livejournal.com profile] kolorovibreketu. Даньо забрав малюків на стару квартиру - Олег запросив їх на сирний суп, а я мала можливість поспілкуватися, не відволікаючись на періодичні розбірки між Любчиком і Терезкою. ох, я сама дивуюся, який позитивний вплив на мене мають отакі нагоди побути самій. це настільки заспокоює і врівноважує емоції, і збільшує внутрішні резерви, що сьогодні я була мегатерплячою і супер-контролюючою-себе.

а Ксеня - така особлива й чарівна людина! про що ми тільки не говорили: про подорожі, фотографію, роботу, свій-дім, дружбу і друзів... ага, і в мене було це відчуття, що ми знайомі давно, як би банально це не звучало. думаю, з багатьма людьми, з якими я ще не знайома в реалі, а тільки по жж, я мала би це відчуття. це магія жж!

аще-аще, вчора я отримала перший конверт із листівкою всередині - на нову адресу! тримала в руках конверт, дивилася на Надійчин почерк і цифру "10", й уже тільки це викликало блаженну усмішку. в нас ще нема замка на поштовій скриньці, але ось цей конверт дивом вцілів від лапок недобросовісних сусідів :)

сьогодні - день телефонних розмов: із Любою, з Анею і з Данкою. а для мене то таки дуже багато як на один день! але ж як класно, коли є люди, з якими ти на одній хвилі, і просто чути голос яких - уже велика радість!
oksamytka: (sarah jane pic)
сьогодні в мене вперше повністю вдалася випічка в новій духовці. з третьої спроби. ми таки ризикнули і купили газову духовку, єдину з 26 моделей, до якої не знайшли негативних відгуків саме стосовно якості випічки. коли я вперше пекла в ній гречку, на 10 хвилині роботи вона почала гудіти так, що я злякалася і вже уявила як вибухає вся наша квартира, а з нею і добрячий шмат будинку. врешті то був тільки гвинт вентилятора, не прокручувався, Даньо все виправив. у суботу до нас приїздив о.Андрій освячувати помешкання, я вирішила не мудрувати і спекти простенький львівський сирник. закінчилося тим, що нижня третина сирника згоріла. вчора пекла кіш - тісто задерев"яніло. хто знає мою любов до випічки і до приготування страв у духовці, може уявити як гризла мене думка, чи подружуся я з цією духовкою. от справді гризла. але сьогоднішній пиріг з яблуками вдався, і дуже добре. фуууух. надіюся, далі наші з духовкою стосунки тільки покращуватимуться :)

смикнуло мене щось сьогодні поїхати на зустріч "Обнови". не була там півтора роки, хоч збиралася поїхати ще навесні, але весь час на вівторок якось так складалися обставини, що не виходило. тепер теж не дуже підходящий період, бо Любчик зараз засинає о 20, його треба вкладати одному з батьків (а переважно він вимагає мене), тоді як іншому розважати Терезку, бо вона лягає на годину пізніше. але Даньо відпустив мене і дозволив відступити від режиму малого на годину. Даньо знає як позитивно впливають на мене виходи в люди :)
ну, але не цього разу. на зустрічі, котра була на тему ролі батька в житті сім"ї, я нагородила три мішки гречаної вовни. не змогла стриматися, щоб не вставити свої 5 копійок, і точно мала вигляд пришелепкуватої домогосподарки, що вирвалася з лісу в культурне товариство. з цим вже ладно, бо напевно так і є. просто не ходитиму більше на зустрічі, присвячені стосункам. бо не можу стриматися щоразу, коли чую красиві й не дуже теорії, знаючи як на практиці все відрізняється. а кому воно треба? все, тільки - духовні теми! та й то не скоро ще. прийшла додому о 21, діти так втішилися, і через це ніяк не могли влягтися. не знаю, може, мені взагалі вже треба перестати гратися в студентку і записатися в спільноту "матері в молитві"?

поки що притомних фотографій з квартири нема, бо стан речей тут далекий від ідеалу. зате ідеальна картинка за вікном кухні. коли є таке, і широке підвіконня, і велике горня чаю, і смачний яблучний пиріг, і діти 20 хвилин граються тихо в кімнаті - чи це не щастя? :)
oksamytka: (sarah jane pic)
дивлячись на наші вересневі фотографії, самій не віриться, що вересень був такий холодний, аж змусив мене власноруч дістати й зібрати обігрівач. на наших знимках сонце, і коли через багато років я передивлятимуся їх, буду відчувати це тепло. а ще розказувати тим, хто дивитиметься зі мною, - того року був дуже холодний вересень, я навіть сама зібрала обігрівач, хоч зазвичай його збирає чоловік, та й вмикаємо його хіба на день-два у жовтні. а хтось буде слухати мене і думати, що я перебільшую - бо ж на фотографіях стільки сонця.
непристойно багато сонячних фотографій )
oksamytka: (sarah jane pic)
найбільшою радістю тижня, що минає, було тримати 12-денне немовля. маленький славний прибулець, який пізнає світ, і батьки, які пізнають його й, напевно, трошечки - себе. дуже добре було доторкнутися до цієї таємниці їхньої сім"ї! ця радість надихала мене впродовж усіх наступних днів.

у четвер вранці ми впіймали момент, коли не падав дощ і навіть світило сонечко. Любчик, я і Терезка сходили на Нову Пошту по посилочку, а разом з тим чудово погуляли, покопирсалися в болоті й побігали. щоразу, коли мені з ними двома так добре-добре-добре, я подумки дякую Богові, бо серце заповнює відчуття польоту. якщо ви любите чи любили кататися на маятникових гойдалках - ви зрозумієте, про що я. а ще я знаю: за злетом буде "падіння". і тому ще більше дякую за злет. порівняння з гойдалками постійно спадає мені на гадку при думці про дітей, про те, як вони виховують мене.

в Даня вже 2 тижні новий керівник. я невимовно тішуся, бачачи з яким захопленням він йде на роботу, а потім приходить і розказує, як цікаво йому було.

а ще Коханий по трошки складає кухню, яку нам таки привезли. може бути таке, що впродовж наступного тижня ми переїдемо.

так люблю в цю пору року під час прогулянок з малюками знаходити горішки :) фото - трирічної давності.

oksamytka: (sarah jane pic)
натхнення
глибина
краса
любов
молитва
підтримка
увага
гумор
радість
творчість
і ще багато доброго і прекрасного щодня приносить мені френд-стрічка тут чи на фб. я не маю можливості читати її часто, але в такі дні, коли монотонно дощить і Коханий удома, а гуляти з дітлахами нема як, в такі дні можна дозволити собі почитати всіх, пороздивлятися уважно, й навіть не один раз. мені стає тепло від думки, які світлі й по-справжньому глибокі люди оточують мене. люди, які щодня роблять цей світ кращим, які вміють знаходити радість-у-кожній-миті, помічати красу в дрібницях і дарувати близьким частинки своїх сердець. і все це без показного самолюбування, пафосу й абсолютно щиро. в якийсь момент прийшло це розуміння і викликало усмішку.


... )
oksamytka: (sarah jane pic)
вчора Терезці виповнилося рік і 4 місяці. з цієї нагоди в нас були перші косички, заплетені Іванкою.



+3 фото )
моя дівчинка вже їсть майже сама, ідентифікує пташок, киць, песиків, родичів і повітряні кульки. ну, і машинки, ага - "буум". каже "дем" і подає свої капці, коли хтось виходить за поріг. підставляє чоло для благословення після вранішньої молитви і для поцілунку - таткові на прощання.

моя дівчинка каже на Любчика "баба" і, коли він спить, показує "тшшшш", запихаючи пальчик в носик.

дівчинка моя любить допомагати готувати і вимагає, щоб я забрала руки з міксера, коли вона збиває тісто.

моя дівчинка дуже впевнено каже "нє", якщо не хоче чогось, а вона завжди знає чого хоче. проте, якщо дуже-дуже гарно попросити, то вона може люб"язно поступитися.

моя Терезка мило тулиться, коли хоче вибачитися.

вона обожнює книжки! їх обов"язково треба читати, лежачи і вкрившись ковдрою, ідеально - під боком у тата.
oksamytka: (sarah jane pic)
коли літо різко піднялося з дивана й попрямувало до виходу, я вхопила його за руку. воно повернуло до мене своє обличчя, кашлянуло (застудилося при такій погоді) і ми якийсь час ще мовчки дивилися одне одному в очі. тоді я зрозуміла, що відпускаю його. і воно теж це відчуло. усміхнулося. цьомнуло мене в носа і вийшло в ясну ніч.
а я повернулася в кімнату, сьорбнула м"ятного чаю і, на згадку про нього, вирішила написати про наш серпень.


фото і текст )
oksamytka: (sarah jane pic)
я не чекаю осінь. мені так подобається це прохолодне літо. взагалі люблю прохолодні дні в будь-якому літі.
не чекаю. бо є ще 4 дня літа. і це добре.
осінь прийде. і буде добре.
і прийде зима, а я буду переконувати себе, що це добре, і тоді чекатиму на весну. це єдине чекання в році, від якого я не можу себе стримати.
це четверте Любчикове літо. і мені так хочеться набутися з ним таким - цьоголітнім, - бо знаю, що наступного літа він буде вже зовсім-зовсім інакшим.
із народженням дітей час перестав бути абстрактним. пам"ятаю, як щороку 1 вересня вчителі захоплено дивилися на учнів і не втомлювалися повторювати: "як ви підросли за літо". вони теж могли доторкнутися до часу в такий спосіб. тоді мені це було незрозуміло, здавалося, я це я, така сама, як була навесні.
тепер я бачу, як у часу ростуть ноги. шкарпетки не налазять йому на п"яти, а пальчики ніг звисають із недавно куплених босоніжок. платтячка дуже раптово перетворюються на туніки, сорочки не защіпаються на пузі. у часу короткі штанці. а гривка постійно лізе в очі.
два тижні тому Терезці виповнилося 15 місяців, я знимкувала її, але не було коли написати про них. а вона вже змінилася відтоді. навчилася сама вилазити на гірку й з"їжджати з неї. почала дуже кумедно казати "ой" і "ап", танцює і посилає повітряні поцілунки.
але я все одно поставлю тут фото двотижневої давності. просто тому, що зараз вона вже інакша.
4 штуки )
oksamytka: (sarah jane pic)
отак думала, що не надовго, а в дійсності випала з жж на всю Данилову відпустку. сьогодні ті благословенні 7 тижнів закінчилися, і я подумала, що і мою жж-відпустку час закінчувати )

гарний був час. хоч мене трохи коробить, що впродовж нього я не зробила нічого суттєвого... на початку відпустки майже все літо було попереду, купа планів, сподівань, передчуттів. ці дні пролетіли, от уже й літо добігає кінця, холодні ранки, вітряні вечори, сонце сідає помітно швидше. а в мене - жодного результату, який можна було б помацати. запорола фотопроект, який хотіла зробити в липні, та й взагалі мало брала камеру в руки. дуже мало було зустрічей із тими, кого люблю. зате був незабутній досвід першої дтп. і попри все те - було багато обіймів, поцілунків, уваги, нічних розмов і благословенних ранків без поспіху. а це ж і є головне, бо саме воно залишиться з нами надовго.

ну, і "трохи" літніх фото:
22 штуки, якщо бути точною, з коментарями )

на третій день серпня ми щасливо дісталися до Києва, і почали тут ремонт на квартирі, куди ми з Божою поміччю незабаром переїдемо. на завтра чекаємо мою маму, яка приїде на освячення Патріаршого собору УГКЦ, а принагідно привезе мені сорочку, котру вона вишивала для мене 5 років ))) я вся в передчутті!!!
oksamytka: (sarah jane pic)


Даньо щойно повернувся з концерту в Білорусі. все! відпустка офіційно почалася. завтра вранці їдемо в Тернопіль, а вже звідтам у понеділок вони з Любчиком вирушають у Карпати на пташачий табір. традиційно - прошу про молитву за щасливу дорогу!

мені сьогодні самій прийшлося збирати всі речі, це найнестерпніше заняття для мене. тому зараз моя голова схожа на гонг, по якому щосили бемкнули, а він бринить-бринить...

у вівторок були на пікніку, в скороченому родинному варіанті. біля Київського моря. в лісі тьма мурах. якось важко було переключитися і не думати, що вони лазять по мені й по дітях. дітям, до речі, це не заважало весело проводити час ))) власне, фото тодішнє. Ляся підловила. там видно, яка я нагружена тими мурахами ) але шашлик був - мммммм.

не будемо поповнювати рахунок на мобільний інтернет, у перші 2 тижні точно. тому буду тільки на казьоному вай-фаї пастися з телефона. а поза тим 8 липня хочу почати ще один фотопроект, на 30 днів. робитиму фото щодня, а покажу їх вже після повернення в Київ, ну і розкажу заодно.

всім гарного лагідного ароматного липня!!!

3,5

Jun. 21st, 2013 10:49 pm
oksamytka: (sarah jane pic)


щось останнім часом я тут із самими датами. може скластися хибне враження, що ми нічого не робимо, тільки свята собі влаштовуємо :) але не написати про дорослішання Любчика не можу. він так змінюється. недавно з подивом виявила, що вже не пам"ятаю певних речей із його раніших років. місяць чи два тому ми всією родиною згадували, яким першим словом Любась називав машини. це було щось таке кумедне. і ніхто не пам"ятав! а ми ніде не записали. ніби й не мега важлива інформація, але для батьків воно таке дороге. ми з Даньом іноді сядемо за комп і втикаємо в немовлячі фотки дітей, ойкаємо, ахкаємо, скупі сльози витираємо. батьки, фотографуйте дітей частіше! іноді, бува, знимкуєш і думаєш, кому воно треба, вчора знимкувала, нині знову, тільки світовий інформаційний простір захаращую тоннами однакових фотографій. а потім, через півроку-рік дивишся, й розумієш, хай там що буде зі світовим інформаційним простором, а кожен цей момент такий дорогий, такий неповторний, і як добре, що хоч так затримали його...

власне,3 з половиною )
oksamytka: (sarah jane pic)


я рідко зупиняюся думками навколо захвату від того, як кльово мати донечку. і від тебе, моя Терезко, я й не сподівалася ніколи, що колись ти гарно митимеш підлогу - так, щоб обов"язково навіть навколо ніжок шафи, як моя мама мене вчила. чи правильно варити бараболю. чи прасувати чоловічі сорочки *комірець і рукави спочатку!". ти з нами вже 13 місяців, а насправді всі 22. і за цей час я дозволяла собі тільки купувати тобі милі сукеночки, які ти, на щастя!, даєш на себе одягти, та й прикраси на волосся, які ти ненавидиш, а я не наполягаю, аби ти їх носила. не думала я й про те, що якось повернуся втомлена з роботи, а вдома мене чекатиме готова вечеря, приготована тобою (в неповні 14 років) для всієї сім"ї. чи як зручно буде послати тебе в 3 різних магазини в пошуках сметани, замість ходити туди самій. зараз же не важко знайти сметану в першому ж найближчому магазині. я ще не встигла подумати як переживу твоє перше кохання.

але колись... )
oksamytka: (sarah jane pic)
ось бачиш його такого неприступного і суворого, і думаєш про нього, сама дивуючись собі, що думаєш про абсолютно сторонню людину.а потім )

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios