oksamytka: (мама)
[personal profile] oksamytka
якщо б ви жили в Тернополі й у вас раптом поламалися б усі годинники, почувши сигнал повітряної тривоги, ви б точно знали: середа, 15.00. я чула його в цей день і в цей час багато років, і донедавна, приїжджаючи в гості до батьків та чуючи цей звук - а чутно його в будь-якому куточку міста - сприймала його як ностальгічну тернопільську фішку. в Києві я жодного разу не чула, щоб перевіряли подібні сигнали. а ще я сприймала цей сигнал як певний анахронізм. останні тижні я жила з молитвою про те, аби таким він і залишився.

були дні і були ночі, коли я напружено вслухалася в гул літаків у небі. розумію, що це все від перенапруження і страху, які не мали майже нічого спільного з реальністю. але моя уява завжди була схильна малювати найстрашніше. дуже багато паніки лилося з фейсбука. численні перепости про бомбосховища, тривожні валізки і запаси антибіотиків-набоїв-консервів з одного боку, та двоє малюків на руках - з іншого - додавали чимало кортизолу в кров.

дивно, наскільки меч, занесений над головою, але не опущений, викликає спротив і тремтіння спочатку, а потім вимикає емоції. і хоч меч продовжує висіти, ти потрохи звикаєш жити із цим новим відчуттям. дивно.

я не складала тривожну валізку. були моменти, коли от-от збиралася почати, але діло не дійшло навіть до видобуття рюкзаків із шафи. не знаю, що це: безпечність чи просто впали вже якісь психічні шлагбауми, чи це підсвідоме небажання сприймати реальність. на даний момент я не в стані відчаю, не боюся на фізичному рівні. як і в попередні місяці - продовжую молитися. і вірити. з голови не виходить, що вдруге історія повторюється як фарс. таким і є відчуття: ми в театрі абсурду, спостерігаємо за якимось фарсом божевільного режисера, і не можемо ніяк вплинути на хід цієї вистави.

всі ці події змусили знову і знову замислюватися над вічним. я вкотре усвідомила, наскільки дорожу сім"єю. Даньо і діти, як вони будуть переживати різні важкі обставини, - перше, про що я думала, коли серце стискалося від страху. не знаю, наскільки це реально, але мені здається, я не боюся смерті. боюся вмирати. але ще більше боюся бачити довге тягуче вмирання найрідніших і усвідомлювати своє безсилля. і ще - боюся перетворитися на істоту з єдиними тваринними інстинктами.

часто ловлю себе на тому, що коли випадає вільна хвилина для своїх думок, перебираю в пам"яті обличчя хлопців і чоловіків з Небесної Сотні, пригадую їхні імена. не знаю, чи можна назвати це молитвою. свідомо я не молюся за них, чомусь є незбагненне внутрішнє переконання, без раціональних пояснень: ми більше потребуємо їхніх молитов. я просто не можу не згадувати їх. те, що почалося в останні дні зими, не дало можливості вповні відстраждати за нашими героями або хоча би від душі виплакатися. все це ще всередині, і з цим я теж вчуся жити.

Date: 2014-03-26 08:00 am (UTC)
From: [identity profile] nouralyona.livejournal.com
Хочу написати, що все буде добре, з одного боку.. З іншого боку ми стали іншими, і з цим доведеться жити..

Date: 2014-03-26 09:38 am (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
та да, доведеться жити. і згадувати, як насправді кльовим життя було рік тому. принаймні, здавалося таким. ніби з матриці в реал потрапила...

Date: 2014-03-26 12:02 pm (UTC)
From: [identity profile] nouralyona.livejournal.com
І яке все було кльове, коли я залишала Україну, і в яку країну я повернуся. Біль..

Date: 2014-03-26 03:13 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
власне, чим далі, тим більше я розумію, що руїна була, ми просто її не помічали або не хотіли про неї думати. принаймні, я точно. відколи пішла в декрет майже 5 років тому, я не читала новини, а не дивилася і поготів. думаю, гарне порівняння цієї всієї ситуації з чиряком, який набирався-набирався, і прорвався... але це треба пройти.

Date: 2014-03-26 08:47 pm (UTC)
From: [identity profile] vampirynka.livejournal.com
а я ходила напевно останніх кілька років в шоці: чого люди нічим не цікавляться? як вони так спокійно живуть? )))
чи то далася взнаки моя робота в політиці і участь в якихось там 1,5 громадських організаціях, але було страшно 1) від того, що робиться, що та банда робила з країною і 2) від того, що ніхто нічого з тим не робить? ))
при цьому я сама за те, щоб люди могли спокійно жити і не цікавитися політикою - як в нудних єаропейських країнах )) але видно, нам ще трохи доведеться поцікавитися )

Date: 2014-03-26 08:14 am (UTC)
From: [identity profile] snigynka.livejournal.com
от я теж в подібному стані. правда, гул літаків мене не лякав. але все решта саме так

Date: 2014-03-26 09:40 am (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
ох... були тіпа репліки, шо Київ в годині льоту від кордону. і щоразу, коли більше години поза новинами, був уже такий стррррьом...

Date: 2014-03-26 11:15 am (UTC)
From: [identity profile] ishakindra.livejournal.com
У мене є два розарії - один великий (мені його дав Карітас на Майдані) і один маленький, десяток. Цей маленький у мене завжди під подушкою. І якось вночі мені дуже хотілося помолитися і я почала його перебирати. На великих зернятках, як завжди, Радуйся, а на маленьких я чомусь, як і ти, згадувала обличчя з Небесної сотні, і само собою виривалося: "Небесна сотня, молися за нас"...

Date: 2014-03-26 03:14 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
так, без вервиці зараз ніяк. і молитви подібні до ваших.

Date: 2014-03-26 11:29 am (UTC)
From: [identity profile] krotyha.livejournal.com
Гарний текст.
Про психологічні шлагбауми просто в душу.

Date: 2014-03-26 03:15 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
як хочеться уже гарні тексти писати про котіків і цвіточки )))

Date: 2014-03-26 12:46 pm (UTC)
From: [identity profile] mi-espejo.livejournal.com
Я сподіваюся, що все буде добре, але вся ця ситуація вже втомила, звісно.

Date: 2014-03-26 03:16 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
все буде добре, так. і ситуації треба прийняти, бо це забирає дуже багато енергії. я навіть хатні справи виконую через силу, діти мотивують. про творчість навіть мови нема.

Date: 2014-03-26 05:46 pm (UTC)
From: [identity profile] mi-espejo.livejournal.com
А мене навпаки - творчість відволікає від поганих думок.
ПС. Ти отримала моє повідомлення?

Date: 2014-03-26 05:52 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
а, так, пробач, що не відповіла одразу.
я навіть не знаю, чого хочу ))) треба ще подумати. але взагалі до тебе можна звертатися, так?

Date: 2014-03-26 06:13 pm (UTC)
From: [identity profile] mi-espejo.livejournal.com
Так, якщо хочеш)

Date: 2014-03-26 01:00 pm (UTC)
From: [identity profile] skvorychok.livejournal.com
Подумки звертаюся до Небесної сотні. Але виплакатися ще не можу..

Date: 2014-03-26 03:17 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
от і я не можу...

Date: 2014-03-27 04:50 am (UTC)
From: [identity profile] merezhyvo.livejournal.com
В Україні'2014 навіть анахронізми змінюються. Позаминулої середи сирену не вмикали, щоб не лякати людей. Вчора - на якихось чверть секунди, напевне, з тієї ж причини. А от сирена о 8 ранку з церковними дзвонами - це справді моторошно.

Date: 2014-05-20 07:58 pm (UTC)
From: [identity profile] nastywk-2569.livejournal.com
Як влучно написано про те, що я зараз відчуваю. Як хочеться тепла и любові, миру і спокію, але .... Дякую тобі, Оксамитка, за твоє тепло. А чи можна "позичити" цей абзац? :
"дивно, наскільки меч, занесений над головою, але не опущений, викликає спротив і тремтіння спочатку, а потім вимикає емоції. і хоч меч продовжує висіти, ти потрохи звикаєш жити із цим новим відчуттям. дивно.

я не складала тривожну валізку. були моменти, коли от-от збиралася почати, але діло не дійшло навіть до видобуття рюкзаків із шафи. не знаю, що це: безпечність чи просто впали вже якісь психічні шлагбауми, чи це підсвідоме небажання сприймати реальність. на даний момент я не в стані відчаю, не боюся на фізичному рівні. як і в попередні місяці - продовжую молитися. і вірити. з голови не виходить, що вдруге історія повторюється як фарс. таким і є відчуття: ми в театрі абсурду, спостерігаємо за якимось фарсом божевільного режисера, і не можемо ніяк вплинути на хід цієї вистави."

Date: 2014-05-20 09:00 pm (UTC)
From: [identity profile] oksamytka.livejournal.com
так, звичайно :)

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 02:55 pm
Powered by Dreamwidth Studios