oksamytka: (мама)
[personal profile] oksamytka
зима, що минула, минула для мене непомітно. вперше в житті я не звертала уваги на мороз, слизькі вулиці, пронизливий вітер. вперше не було думок про весну. і навіть якщо 25 березня знову випаде багато-багато снігу, я не буду трдиційно нити і скиглити "ну, коли вже тепло?" ох. зі стовідсотковою щирістю можу сказати, була би рада навіть снігопадам минулорічних масштабів, якби вся ця теперішня реальність зникла. ми вийшли би з дітлахами кататися на санках, голосно сміялися б і не думали б ні про що крім нашого маленького спільного щастя.
в реальності ж якийсь металевий холод і відчуття, ніби серце хтось постійно стискає в кулаку. і якщо це не закінчиться, розумію, навіть абрикосовому квіту не зможу тішитися вповні.
***
маю відчуття, що за останні 2 тижні подорослішала більше, ніж за все життя до того.
***
в середині лютого захворіла наша папужка-дівчинка. Джульєтта. ми всіляко намагалися її врятувати. ліки, вітаміни, процедури. 18 лютого я вже не знала, що робити. подзвонила Олегові, який подарував для Любчика нерозлучників. питаю, чи говорила продавщиця про якісь прививки чи спеціальну обробку від паразитів, коли він купував папужок. а Олег таким хриплим голосом відповів, що не пам"ятає. кажу: ти де? на Інститутській, - відповів. а, - кажу, - добре, бувай.

пів дня возилася з пташкою, навіть в новини не заглядала. знала, що має бути мітинг під Верховною Радою. а після розмови з Олегом полізла читати. і знаєте, наступні 17 годин я думала: невже мої останні слова братові будуть про дурнувату папужку? відчайдушно боролася із бажанням написати йому смс зі словами про те, як я його люблю. Олег мій далекий від сантиментів і, попри наш із ним глибокий зв"язок, ми рідко говоримо про почуття всерйоз. але всі ті години, коли я вже відкривала вікно повідомлень на телефоні, я закривала його з твердим наміром найближчим часом сказати йому це особисто. заборонила собі прощатися з ним.

знаю, що для Майдану то була найстрашніша і найважча ніч. для мене морально теж. тільки біля 7 ранку я заснула, коли мама написала, що Олег з Марком і Романом їдуть додому.
***
запам"яталося, як 20 лютого вранці світило яскраве сонце. ми поїхали в "Ашан", а коли верталися назад, небо вкрили чорнющі хмари... того дня мій брат плакав. я ніколи в житті не бачила, щоб він плакав. не бачила і тоді, це Ляся розказала, ми через неї тримали зв"язок з Олегом.
***
наступного дня я вперше за довгий час їхала громадським транспортом. зайшла в напівзаповнений автобус, в якому люди читали "вєсті". тоді ненависть і огида всередині із абстрактних відчуттів переросли в реальні почуття. потім пішов дощ. і йшов кілька наступних днів. зокрема й у неділю, коли, будучи на Літургії, можна було нарешті віддатися вповні каяттю за "так-мало-зроблене", дати волю болеві, поплакати від душі.
***
мене здивували кандидатури кількох міністрів, але я постановила собі не критикувати, а молитися за нову владу, незважаючи, що вона дещо стара. ну, і самій при нагоді не сидіти, склавши руки. я дійсно вірю, що багато залежить від нас, простих українців. ну бо ми на такі вже й прості.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

oksamytka: (Default)
oksamytka

June 2014

S M T W T F S
1234 567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 24th, 2017 07:17 pm
Powered by Dreamwidth Studios